Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Асоціації "Підприємств з сертифікації та оцінки відповідності"

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року

у справі № 826/23142/15

за позовом Асоціації "Підприємств з сертифікації та оцінки відповідності"

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України Нефьодова М.Є.,

третя особа: Державне підприємство "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут",

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,

Асоціація "Підприємств з сертифікації та оцінки відповідності" звернулась до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України Нефьодова М.Є., в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 04.04.2014 р. № 385 (v0385731-14) "Про призначення та уповноваження органу сертифікації в державній системі сертифікації", в частині внесення до переліку призначених та уповноважених органів із сертифікації в державній системі сертифікації ДП "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут", а саме п. 3 Додатку до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 04.04.2014 р. № 385 (v0385731-14) "Перелік призначених та уповноважених органів із сертифікації в державній системі сертифікації";

- визнати протиправними дії заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі України Нефьодова М.Є., що виразилися у наданні ДП "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" повноважень на проведення робіт з сертифікації в державній системі сертифікації, без дотримання процедури призначення та уповноваження органів сертифікації, визначеної розділом 8 ДСТУ 3411:2006, а саме проведення робіт з сертифікації без укладання угоди про делегування права на виконання робіт та видання свідоцтва про призначення, що викладені у листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 3431- 07/21777-08 від 06 липня 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року, позовну заяву залишено без розгляду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів скасувати, справу направити для продовження розгляду. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не встановлено моменту, з якого відбулось порушення прав позивача.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, третя особа просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів - без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а підстави для його поновлення відсутні.

Вищий адміністративний суд України погоджується з таким висновками судів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Ч. 2 ст. 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту наведених норм вбачається, що початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судами встановлено, що спірний наказ № 385 (v0385731-14) "Про призначення та уповноваження органу сертифікації в державній системі сертифікації" разом із переліком призначених та уповноважених органів із сертифікації в державній системі сертифікації було оприлюднено 04 квітня 2014 року на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", що не спростовано позивачем.

Наведена обставина, як вірно вказано судом першої інстанції, свідчить про те, що позивач міг дізнатись про спірний наказ ще в 2014 році, відтак перебіг строку звернення до суду з позовом слід рахувати, принаймні, з вказаного часу.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що одного із співзасновників Асоціації "Підприємств з сертифікації та оцінки відповідності" - ТОВ "ДП Житомирстандарт" за аналогічною процедурою було призначено органом із сертифікації в державній системі Наказом відповідача № 928 від 04 серпня 2014 року, що свідчить про обізнаність позивача з процедурою призначення органів з сертифікації та порядком публікації відповідного документу, який про це свідчить.

П. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З урахуванням того, що про спірний наказ, а відтак і про дії відповідача щодо його видання, позивач дізнався, принаймні, в 2014 році, а до суду з позовом звернувся тільки 06 жовтня 2015 року, тобто після закінчення строку звернення до суду з позовом та враховуючи, що переконливих обставин, підтверджених доказами для поновлення строку звернення до суду, позивачем не зазначено, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду.

Суд вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу Асоціації "Підприємств з сертифікації та оцінки відповідності" відхилити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.