Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013

у справі № 2а-2314/12/1470

за позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

до Приватного акціонерного товариства "Миколаївмолпром"

про стягнення заборгованості, -

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 позов задоволено. Стягнуто з ПП "Миколаївмолпром" на користь держбюджету Заводського району м.Миколаєва податковий борг у сумі 10580,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 скасовано, прийнято нову постанову про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до вимог Податкового кодексу України (2755-17) у грудні 2011 року та у січні - лютому 2012 року платником подано до податкового органу податкові декларації з податку на прибуток та з податку на додану вартість, в яких самостійно відображені податкові зобов'язання з зазначених видів податку за IV квартали 2011 року, за листопад - грудень 2011 року та за січень - лютий 2012 року.

Платіжними дорученнями № 1084 від 27.12.2011, № 120 від 17.02.2012 та № 247 від 30.03.2012 відповідачем в повному обсязі сплачено задекларовані у податкових деклараціях за IV квартали 2011 року, за листопад - грудень 2011 року та за січень - лютий 2012 року суми з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

30.03.2012 податковим органом на адресу відповідача направлено податкову вимогу №1/136 на суму 487,96 грн., а 05.05.2009 податкову вимогу № 2/221 на суму 2704,46 грн., підставою для направлення яких та для звернення податкового органу до суду про стягнення податкового боргу стало те, що сплачені позивачем суми податкових зобов'язань були зараховані податковим органом на погашення податкового боргу минулих періодів (попередніх років) в порядку п.87.9 ст. 87 ПК України, у зв'язку з чим задекларовані в деклараціях за IV квартали 2011 року, за листопад - грудень 2011 року та за січень - лютий 2012 року суми залишились не погашеними.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції згідно ухвали господарського суду Миколаївської області від 09.06.2009 у справі № 2/141/09, відносно ВАТ "Миколаївмолпром" порушено справу про банкрутство, запроваджено процедуру санації та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва є конкурсним кредитором ПАТ "Миколаївмолпром" на підставі заяви від 06.11.2009.

Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - ЗУ № 2343) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЗУ № 2343 вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Частиною 8 зазначеної статті в чинній редакції також передбачено, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Таким чином, оскільки відносно відповідача розпочато ліквідаційну процедуру відповідно до ЗУ № 2343 (2343-12) , яка до теперішнього часу не закінчена, а матеріали справи не містять розрахунків із визначенням конкретного періоду виникнення податкового боргу, природу цього боргу, що, в свою чергу, унеможливлює визначення статусу цього боргу, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Правильними є і висновки суду апеляційної інстанції, що не зазначення податковим органом конкретного періоду за який цей борг утворився, унеможливлює висновок щодо правомірності застосування положень ст. 87 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пункт 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, не має зворотної дії в часі. Дія п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України починається з 01.01.2011 і може бути застосована лише до тих податкових зобов'язань, які виникли після 01.01.2011.

Таким чином, повноваження органу державної податкової служби за п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України можуть поширюватися на ті платежі (податкові зобов'язання, в т.ч. несплачені у встановлений законом строк), які виникають з підстав, визначених в цьому Кодексі.

Підстави застосовувати до спірних правовідносин зі сплати податкових зобов'язань, виникнення та строк сплати яких регулювалися Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , положень п.87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, відсутні.

За встановлених обставин, підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239 КАС України (2747-15) безпосередньо до Верховного Суду України.