Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 року у праві за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, у якому просив визнати неправомірною відмову у перерахунку пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу, зобов'язати відповідача зарахувати у пільговому обчисленні його трудовий стаж в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях за період з 25.07.1981 року до 07.09.1992 року з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців; зобов'язати провести перерахунок та виплатити пенсію з урахуванням пільгового обчислення стажу, починаючи з жовтня 2012 року (з моменту призначення пенсії).

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19.05.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області в перерахунку пенсії ОСОБА_3 з урахуванням пільгового стажу. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області з 01.02.2015 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_3, врахувавши період роботи з 25.07.1981 року по 01.07.1985 року, з 02.07.1985 року по 07.09.1992 року, як трудовий стаж, отриманий в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік і шість місяців. Позовні вимоги про перерахунок пенсії за період до 01.02.2015 року залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено, ОСОБА_3 з 25.07.1981 року по 07.09.1992 року працював вахтово-експедиційним методом на різних посадах в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі.

З 16.10.2012 року позивач отримує пенсію за віком.

02 лютого 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Управління ПФУ із заявою, в якій просив роз'яснити йому, чи враховані при нарахуванні йому пенсії районний коефіцієнт та північна надбавка за час роботи в районах Крайньої Півночі за період з 25.07.1981 року по 07.09.1992 року.

На цю заяву відповідач надав відповідь від 12.02.2015 року, відповідно до якої підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_3 періоду його роботи в районах Крайньої Півночі немає через відсутність письмового договору за вказаний період роботи.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ) період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10.02.1960 року, постанови № 148, Указу від 26 вересня 1967 року.

Указом від 10.02.1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті14).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 року № 530/П-28.

Абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 14 Указу від 10.02.1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26.09.1967 року.

Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

З огляду на викладене, на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі поширюються пільги, передбачені статтями 14 Указу від 10.02.1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього ж Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 27.10.2015 року (справа № 21-3324а15).

Отже, у даному випадку підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана не вірно.

Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 року у цій справі скасувати.

Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19.05.2015 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.