Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Амєліна С.Є., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області (далі - УПФУ в Черкаському районі) про перерахунок пенсії по інвалідності,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій неправомірними та зобов'язання перерахувати пенсію. В обґрунтування вимог зазначав, що приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і працював у зоні відчуження у 1989 році. Має статус учасника ліквідації наслідків цієї аварії та інвалідність 3 групи. Вказує, що у грудні 2014 року звернувся до УПФУ в Черкаському районі із заявою про перерахунок пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (1210-2011-п) (далі - постанова КМ України № 1210) Проте, відповідач відмовив йому у такому перерахунку через відсутність відомостей про заробітну плату в зоні відчуження. Посилаючись на те, що у червні 2015 року надав УПФУ в Черкаському районі довідку про заробітну плату, однак перерахунок пенсії належним чином відповідач не провів, просив суд визнати неправомірними дії та зобов'язати УПФУ в Черкаському районі здійснити перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до пункту 7 постанови КМ України № 1210 (1210-2011-п) з 30 грудня 2014 року.

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, норм Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ) та постанови КМ України № 1210 (1210-2011-п) . Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та його доводам про те, що при перерахунку пенсії відповідачем враховано тільки заробіток за жовтень 1989 року і безпідставно не враховано заробітну плату в зоні відчуження за листопад-грудень 1989 року, в наслідок чого він отримує пенсію в меншому, ніж належить розмірі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та у 1989 році працював в зоні відчуження.

Позивач є інвалідом 3 групи, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 і отримує пенсію по інвалідності, призначену у відповідності до норм Закону № 796-ХІІ (796-12) .

У 2014 році позивач звернувся до УПФУ в Черкаському районі із заявою про перерахунок пенсії відповідно до пункту 7 постанови КМ України № 1210 (1210-2011-п) .

Листом 19 січня 2015 року № 517/05 відповідач повідомив йому про можливість проведення такого перерахунку за умови отримання інформації про кількість днів виїзду в зону відчуження по виконанню робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що має підтверджуватись архівною довідкою. Водночас, у зв'язку з ліквідацією птахофабрики "Перемога" позивачу було рекомендовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року № 886 "Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках" (886-2012-п) звернутися до регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження за 1986-1990 роки, яка діє при Черкаській обласній державній адміністрації.

У червні 2015 року ОСОБА_4 знову звернувся із заявою про перерахунок пенсії, надавши довідку про заробіток в зоні відчуження від 05 червня 2015 року № 15. Проте, після проведення перерахунку розмір його пенсії не змінився, оскільки УПФУ в Черкаському районі не врахувало заробіток за вересень та жовтень 1989 року з тих підстав, що населені пункти, в яких перебував позивач в цей період під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС розташовані поза зоною відчуження.

Додатково ОСОБА_4 повідомлено про те, що 14 липня 2015 року відповідачем направлено запит до Управління соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи департаменту соціального захисту населення щодо уточнення його заробітку за відповідний період.

Частиною 1 статті 54 Закону № 796-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

За приписами частини 4 статті 57 Закону № 796-XII, порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

З 01 січня 2012 року набрала чинності постанова КМ України № 1210 (1210-2011-п) , якою затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пунктом 7 якої встановлено, що пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Як встановлено судами, у травні 2015 року регіональна комісія з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА розглянула справу ОСОБА_4 та прийняла рішення про видачу йому довідки про заробітну плату працівників в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

На підставі довідки від 05 червня 2015 року № 15, у липні 2015 року УПФУ в Черкаському районі перерахувало пенсію позивача з урахуванням заробітку в зоні відчуження за листопад-грудень 1989 року.

Проте, 30 липня 2015 року Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації повідомив про недійсність довідки від 05 червня 2015 року № 15 та надіслав оновлену довідку про заробітну плату ОСОБА_4 в зоні відчуження від 24 липня 2015 року № 19/1.

Згідно з цією довідкою № 19/1, 31 липня 2015 року УПФУ в Черкаському районі провело перерахунок пенсії позивача на підставі постанови КМ України № 1210 (1210-2011-п) , з урахуванням заробітку за жовтень 1989 року.

Вказані обставини підтверджуються наданими відповідачем розрахунками № 1,2,3 (а.с.50-52), а тому доводи позивача про неврахування УПФУ в Черкаському районі заробітку за листопад-грудень 1989 року не відповідають фактичним обставинам та спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому відсутні підстави для скасування ухвалених рішень.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.