Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Заїки М.М.,

Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, третя особа апеляційний суд Миколаївської області про перерахунок та стягнення заробітної плати,

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, заяву Державної судової адміністрації України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, відповідач просив скасувати судові рішення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України щодо не приведення посадового окладу з 01 липня 2005 року у відповідність до вимог частини другої статті 44 Закону України "Про статус суддів" та невиплаті у зв'язку з цим належного розміру заробітної плати; стягнуто з Державного бюджету України через Державне казначейство України заборгованість по заробітній платі у сумі 154 819,29 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року рішення суду першої інстанції змінено, виклавши другий абзац резолютивної частини судового рішення у такій редакції "визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України та Державної судової адміністрації України щодо не приведення посадового окладу з 01 червня 2005 року у відповідність до вимог частини другої статті 44 Закону України "Про статус суддів" та невиплаті у зв'язку з цим належного розміру заробітної плати та щомісячного грошового утримання".

У квітні 2012 року Державна судова адміністрація України звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року. Як на істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, відповідач послався на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2011 року якою постанову Печерського районного суд міста Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправними та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) "Про оплату праці суддів" скасовано. Оскільки задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на постанову Печерського районного суд міста Києва від 19 березня 2007 року, то її скасування є підставою для ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України надано вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що скасування постанови Печерського районного суд міста Києва від 19 березня 2007 року та наявність інших судових рішень, які не були підставою для прийняття постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, не є істотною для справи обставиною, що не була і не могла бути відомою на час розгляду справи, та відповідно не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. ухвалюючи судове рішення Миколаївський окружний адміністративний суд керувався нормами Закону України "Про статус суддів" (2862-12) та практикою Європейського суду з прав людини.

У обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на ті ж підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, що і при зверненні до окружного суду у квітні 2012 року, які були досліджені і враховані судом.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись статтями 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.