Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - АндрейківО.М., Ткаченко С.В.,

від відповідача-1 - Баталова О.-М. В.,

від відповідача-2 - не з'явився,

представник прокуратури - Атаманюк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2013 р.

у справі № 2а/0570/16206/2012

за позовом Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу"

до 1) Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів,

2) Головного управління державної казначейської служби України в Донецькій області

за участю прокуратури Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

У листопаді 2012 року Корпорація "Індустріальна Спілка Донбасу" (далі - позивач, Корпорація "ІСД") звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач-1, СДПІ з ОВП у м. Донецьку) та Головного управління державної казначейської служби України в Донецькій області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України в Донецькій області), за участю прокуратури Донецької області, в якому просило суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012 р. № 0000141550/10917/10/15-17/5-1 та стягнути з Державного бюджету України бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 275 262 517 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2013 р., позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012 р. № 0000141550/10917/10/15-17/5-1; в іншій частині позовних вимог відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволених позовних вимог, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2013 р. в частині задоволення позову і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

В частині відмови в задоволенні позову Корпорації "ІСД" рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.03.2012 р. позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року, у рядку 24 якої визначив суму від'ємного значення різниці поточного (звітного) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 886 543 059 грн. Відповідно, у декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року від 19.04.2012 р., у рядку 23.1 позивач вказав, що сума у розмірі 1 275 262 517 грн. підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку. Також зазначена сума бюджетного відшкодування відображена у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, що є додатком 4 до декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року.

В період з 23.05.2012 р. по 13.06.2012 р., підставі направлень від 23.05.2012 р. № 127, № 128, № 129, № 130, № 131, № 132, від 08.06.2012 р. № 183, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1238 "Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку" (1238-2010-п) та відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, наказу від 07.05.2012 р. № 92, посадовими особами СДПІ з ОВП у м. Донецьку було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Корпорації "ІСД" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2012 року у розмірі 1 275 262 517 грн., заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок, за результатами якої складено акт від 19.06.2012 р. № 186/15-17/5-1-24068988 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.8, 14.1.181, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого: - завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на загальну суму 1 069 316 415 грн.; - занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) на загальну суму 205 946 102 грн.; - завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість на рахунок платника у банку на загальну суму 1 275 262 517 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем-1 винесено податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012 р. № 0000141550/10917/10/15-17/5-1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 275 262 517 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 318 815 629,25 грн.

За результатами оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення у адміністративному порядку, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Як вбачається з акту перевірки від 19.06.2012 р. № 186/15-17/5-1-240689889, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугували висновки перевіряючих про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з неможливістю встановити факт проведення оплати сум податку на додану вартість по залишку від'ємного значення, сформованого по операціях за період з червня 2011 року по лютий 2012 року та встановити факт участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів по взаємовідносинам з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" та ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського".

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пунктів 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Як слідує з матеріалів справи, між Корпорацією "ІСД" та ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" було укладено договір від 27.12.2005 р. № 2005-108пст-ДМКД/25-2282-01, відповідно до якого ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" здійснює поставку металопродукції, а Корпорація "ІСД" зобов'язана здійснити оплату за отриманий товар.

Також, між Корпорацією "ІСД" та ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" було укладено договір від 22.03.2006 р. № 2006-019пст-0108/1051 відповідно до якого, ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" здійснює поставку металопродукції, а Корпорація "ІСД" зобов'язана здійснити оплату за отриманий товар.

За умовами обох вищевказаних договорів розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 днів з дати поставки товару та у вигляді попередньої оплати.

Факт оплати за вищезазначеними договорами у лютому 2012 року за отриману металопродукцію на загальну суму 76 521 575 103,02 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 1 275 262 517,17 грн., підтверджується наявними в матеріалах справи: актом перевірки, платіжними дорученнями, в яких в реквізиті "призначення платежу" зазначаються реквізити договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей, регістрами бухгалтерського обліку, зворотно-сальдовою відомістю, головною книгою, актами звірок розрахунків між позивачем та його контрагентами станом на кожне перше число місяця, починаючи з 1 квітня по 1 червня 2011 року, реєстрами виданих податкових накладних, податковими накладними, актами виконаних робіт.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 01.02.2012 р. у позивача рахувалась кредиторська заборгованість за договорами на поставку металопродукції в сумі 12 027 707 727,37 грн. Протягом лютого 2012 року позивач здійснював оплату коштів за отриману металопродукцію на загальну суму 76 521 575 103,02 грн. (в тому числу 1 275 262 517,17 грн. - податок на додану вартість), що підтверджується наявністю платіжних доручень, в яких в реквізиті "Призначення платежу" зазначаються реквізити договорів на поставку.

З акту перевірки вбачається, що за твердженнями податкового органу, неможливо встановити факт проведення позивачем оплат сум податку на додану вартість по залишку від'ємного значення, сформованого по операціям за період з червня 2011 року по лютий 2012 року, а також факт участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів, оскільки в платіжних дорученнях позивачем вказано лише договори.

Разом з тим, відповідно до пункту 2.3 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення безготівкових розрахунків у національній грошовій одиниці України в особливий період" від 23.12.2003 р. (z0050-04) , визначено, що платіжне доручення обов'язково має містити такі реквізити: - номер, дату складання; - назву платника (повну або скорочену, яка заявлена платником у картці із зразками підписів і відбитком печатки), ідентифікаційний код/номер, рахунок платника, банк платника, підписи платника, М.П.; - назву отримувача, рахунок отримувача, ідентифікаційний код/номер; - банк отримувача, код банку отримувача; - суму словами та цифрами; - призначення платежу.

Крім цього, відповідно до пункту 3.8 Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, яка була затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 (z0377-04) реквізит платіжного доручення "Призначення платежу" заповнюється платником так, що надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за данні, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Отже, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам лише за зовнішніми ознаками.

При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, додаткові дані та конкретизації, на переліку яких наполягає відповідач-1, не передбачені вимогами Інструкції. Визначення позивачем в платіжному дорученні в графі "Призначення платежу" реквізитів договорів відповідає вимогам Інструкції. Платіжні доручення відповідають вимогам Інструкції, пункту 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", за яким платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Факт здійснення позивачем оплати за отриману металопродукцію у лютому 2012 року надає право позивачу на заявлення суми накопиченого від'ємного значення з податку на додану вартість за попередні податкові періоди до відшкодування на свій розрахунковий рахунок в березні 2012 року.

Крім цього, при проведенні судово-економічної експертизи № 354/12 призначеної судом першої інстанції, експерт також дійшов висновку про те, що первинними бухгалтерськими документами позивача підтверджено факт сплати сум податку на додану вартість частини від'ємного значення, сформованого по операціях за період з червня 2011 року по лютий 2012 року.

Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 09.07.2012 р. № 0000141550/10917/10/15-17/5-1.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2013 р. у справі № 2а/0570/16206/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.