Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді Головчук С.В. (суддя-доповідач), суддів Амєліна С.Є., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю позивача та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську

на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі - УПФУ в м. Івано-Франківську) про зобов'язання вчинити певні дії,

У жовтні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій та скасування рішення про утримання 20 % пенсії в рахунок погашення переплати. В обґрунтування вимог зазначив, що з 1993 року УПФУ в м. Івано-Франківську призначило йому пенсію за вислугу років, як працівнику льотного складу. Проте, 27 вересня 2013 року відповідач прийняв рішення № 1 про щомісячне утримання з його пенсії 20 % в рахунок погашення переплати, що виникла за період з 28 серпня 1993 року по 29 вересня 2008 року, оскільки ОСОБА_5 продовжував працювати на посадах льотного складу. Посилаючись на те, що у період роботи позивач не здійснював польоти і будь-яких зловживань з його боку не було, оскільки УПФУ в м. Івано-Франківську було відомо про працевлаштування ОСОБА_5, просив суд визнати протиправними дії відповідача в частині стягнення переплати пенсії та скасувати рішення від 27 вересня 2013 року № 1.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 березня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року, позов задоволено частково. Скасовано рішення УПФУ в м. Івано-Франківську від 27 вересня 2013 року № 1 у пенсійній справі ОСОБА_5 № 147008 в частині утримання надмірно виплаченої пенсії за період з 27 листопада 2000 року по 29 вересня 2008 року. Визнано неправомірними дії УПФУ в м. Івано-Франківську, пов'язані із прийняттям вказаного рішення в частині стягнення з пенсії ОСОБА_5 з 01 жовтня 2013 року в розмірі 20% щомісячно до повного погашення переплати за період з 27 листопада 2000 року по 29 вересня 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, норм Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ) та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) (далі - Порядок № 637). Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи.

ОСОБА_5 у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказує, що з 2000 року не мав можливості здійснювати польоти, оскільки висновком комісії визнаний непридатним до такої роботи, а тому не міг працювати на льотній роботі, яка б давала право на пільгову пенсію. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що з 28 серпня 1993 року ОСОБА_5 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років, як працівник льотного складу.

У травні 2013 року УПФУ в м. Івано-Франківську провело зустрічну перевірку, за результатами якої 27 вересня 2013 року прийняло рішення № 1 про стягнення з 01 жовтня 2013 року з пенсії ОСОБА_5 20 % щомісячно в рахунок погашення переплати в розмірі 127216,81 грн, що виникла за період з 28 серпня 1993 року по 29 вересня 2008 року.

Підставою прийняття такого рішення стали відомості про працевлаштування ОСОБА_5 на посади, що дають право на отримання пенсії за вислугу років з 28 серпня 1993 року.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуване рішення від 27 вересня 2013 року № 1 слід скасувати в частині утримання надмірно виплаченої пенсії за період з 27 листопада 2000 року по 29 вересня 2008 року, оскільки з 27 листопада 2000 року позивача визнано непридатним та відсторонено від льотної роботи, а тому він не міг працювати на посаді, яка б давала право на пільгову пенсію.

Проте з такими висновками погодитись неможливо.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом № 1788-XII (1788-12) ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ).

Пунктом "а" частини 1 статті 53 Закону № 1788-ХІІ, в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії, визначались умови, за яких окремі категорії працівників авіації і льотно-випробного складу мали право на пенсію за вислугу років, це зокрема, працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків.

Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, наведений у постанові Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу" (418-92-п) .

Як встановлено судами, підтверджено довідкою Державної авіаційної служби України від 19 грудня 2014 року № 6361/06 і не заперечується позивачем, після призначення пенсії за вислугу років у 1993 році, з 01 серпня 1995 року по 29 вересня 2008 року ОСОБА_5 продовжував працювати на посадах льотної служби цивільної авіації, що дають право на пенсію за вислугу років.

Частиною 1 статті 7 Закону № 1788-ХІІ визначені умови за яких особа має право на призначення пенсії, зокрема, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Ця норма має імперативний характер і будь-яких виключень не передбачає, а тому робота на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років, і одночасне одержання такої пенсії є несумісними.

За таких обставин, тлумачення судами норм матеріального права є помилковим, оскільки визнання позивача непридатним до льотної роботи та відсторонення від польотів у 2000 році не має правового значення, з огляду на те, що ОСОБА_5 продовжував працювати на посадах льотної служби, що суперечить вимогам частини 2 статті 7 Закону № 1788-ХІІ.

За приписами статті 102 Закону № 1788-ХІІ пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначений статтею 50 Закону № 1058-IV згідно з частиною 1 якої, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що у разі невиконання пенсіонером обов'язку, встановленого частиною 1 статті 102 Закону № 1788-ХІІ, останній зобов'язаний повернути неправомірно отримані кошти на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду.

Вирішуючи спір, суди не перевіряли доводи позивача про те, що він повідомляв УПФУ в м. Івано-Франківську про працевлаштування та не з'ясовували у який спосіб та коли ОСОБА_5 повідомив орган Пенсійного фонду про ці обставини.

Крім того, позивач оскаржує рішення УПФУ в м. Івано-Франківську, яким стягується переплата за період з 28 серпня 1993 року по 29 вересня 2008 року.

Проте, скасовуючи рішення в частині утримання пенсії з 27 листопада 2000 року, суди не перевіряли обґрунтованість цього рішення в частині стягнення коштів за період з 28 серпня 1993 року по 01 серпня 1995 року.

Разом з тим, відомості щодо працевлаштування позивача на посадах льотної служби цивільної авіації, що дають право на пенсію за вислугу років у період з 1993 по 1995 рік в матеріалах справи відсутні, а довідка Державної авіаційної служби України від 19 грудня 2014 року № 6361/06 містить інформацію щодо періодів роботи ОСОБА_5, починаючи з 01 серпня 1995 року.

Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Згідно з частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.