Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В., Бухтіярової І.О., Костенка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Профіт-Консул"

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р.

у справі № 826/17283/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Профіт-Консул"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість,-

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Профіт-Консул" (далі - позивач, ТОВ "Юридична компанія "Профіт-Консул") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення від 11.10.2013 р. № 677/26-50-15-01-18 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р., в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р. і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, заперечення на касаційну скаргу не надав.

Сторони в судове засідання 11.05.2016 р. не з'явились, про час та місце слухання справи належним чином повідомлялись, справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Рішенням ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.10.2013 року № 677/26-50-15-01-18 було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість позивача.

Правовою підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість податковим органом визначено підпункт "г" пункту. 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, згідно із яким анулювання реєстрації платника податку проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, ТОВ "Юридична компанія "Профіт-Консул" протягом періоду з вересня 2012 року по серпень 2013 року подавало податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн.

Висновки податкового органу щодо подання позивачем протягом 12 календарних місяців декларацій (податковий розрахунок), які (який) свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, ґрунтуються на обставинах, встановлених довідкою камеральної перевірки № 11.10.2013 року № 666/26-50-15-01-19. Також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 134 та 185 Податкового кодексу України. З реєстру податкових декларацій, складеного з врахуванням акту № 346/3-22-03-37924044 від 30.09.2013 року, вбачається, що загальний обсяг оподатковуваних поставок, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, дорівнює нулю.

В зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

З такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1 статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують функції щодо контролю за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Відповідно до пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України з метою виконання своїх функцій контролюючі органі мають право отримувати від платників інформацію щодо здійснення господарської діяльності, одержувати від суб'єктів господарювання і державних органів та установ первинні документи, користуватися інформаційними базами даних, запитувати та вивчати відомості, статистичну та іншу звітність, проводити аналіз управління ризиками тощо. Відповідно до підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відбувається у разі, якщо особа зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників податків на додану вартість визначається Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 р. № 1394 (za369-11) .

Згідно з підпунктом 5.5.2 пункту 5.5. Положення № 1394 (za369-11) рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами при анулюванні свідоцтва на підставі підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу України (2755-17) є: довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців. У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги поставок звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку), обсяги постачання товарів/послуг та їх відсоток платникам ПДВ (пп.5.5.2.3 п.5.5 Положення № 1394 (za369-11) ). Таким чином, рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України має прийматися за наявності відповідних підтверджуючих документів та з врахуванням аналізу податкових декларацій платника податку. Висновки податкового органу про те, що відображені позивачем в податкових деклараціях обсяги оподатковуваних господарських операцій складають 0,00 грн., не можуть ґрунтуватися лише на висновках перевірки, зафіксованих в акті такої перевірки без здійснення аналізу податкової звітності та первинних документів. Акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків.

В матеріалах справи наявні копії податкової звітності позивача за період з вересня 2012 року по серпень 2013 року, які судами попередніх інстанцій не були взяті до уваги. Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Профіт-Консул" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р. у справі № 826/17283/13-а - скасувати.

Справу № 826/17283/13-а направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.