0870/6202/12 Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 11.05.2016 Прийняття

У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Куйбишевський комбікормовий завод" (далі - позивач, ТОВ "Куйбишевський комбікормовий завод") звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (Куйбишевське відділення) (далі - відповідач, Пологівська МДПІ), в якому просило суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 17.01.2012 р. № 0000351600/1 та від 07.06.2012 р. № 0000511600/43, № 0000521600/44.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2012 р. позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.01.2012 р. № 0000351600/1, від 07.06.2012 р. № 0000511600/43; скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.06.2012 р. № 0000521600/44; в іншій частині позовних вимог - відмовлено; вирішено питання про судові витати шляхом зобов'язання органу Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України в особі суб'єкта владних повноважень - Пологівської МДПІ судові витрати у сумі 423,14 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2012 р. - змінено в частині вирішення питання про судові витрати, а саме абзац п'ятий резолютивної частини постанови викладено у наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на корить товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишевський комбікормовий завод" (ЄДРПОУ 00688290) судові витрати в сумі 423,14 грн. (чотириста двадцять три гривні 14 коп.)"; в решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2012 р. - залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.12.2011 р. посадовою особою податкового органу на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України та в порядку статті 76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2010 року ТОВ "Куйбишевський комбікормовий завод", за результатами якої складено акт від 23.12.2011 р. № 584/16-005/00688290 та зроблено висновок про завищення позивачем суми податкового кредиту в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленими самостійно виявлених помилок за січень 2010 року (від 22.03.2011 р. № 9001581081) в частині неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок "прострочених" податкових накладних у сумі 42 313 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 17.01.2012 р. № 0000351600/1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 52 891 грн., з яких 42 313 грн. - за основним платежем та 10 578 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В подальшому, на підставі акту від 23.12.2011 р. № 584/16-005/00688290 та рішень прийнятих за результатами оскарження позивачем в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення від 17.01.2012 р. № 0000351600/1, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 07.06.2012 р. № 0000511600/43, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42 313 грн. та № 0000521600/44, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, виходили з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, податкову накладну від 08.12.2009 р. № 133 на загальну суму 80 000 грн. (у тому числі ПДВ - 13 333,33 грн.) та податкову накладну від 16.12.2009 р. № 135 на загальну суму 173 878 грн. (у тому числі ПДВ - 28 979,67 грн.) позивач отримав у січні 2010 року, що підтверджено листом ТОВ "Інженерно-виробничий центр "Вектор" від 19.01.2010 № 0119/1 та записом у журналі реєстрації вхідної кореспонденції за 2010-2011 роки.

У податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року (вх. № 1909 від 19.02.2010 р.), поданій позивачем до Пологівської МДПІ, у рядку 10.1 зазначено податковий кредит у сумі 67 882 грн.

У розділі ІІ розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2010 року декларації, позивачем до операцій, що надають право на формування податкового кредиту, віднесено операції з ТОВ "Інженерно-виробничий центр "Вектор" обсягом поставки (без ПДВ) 211 565 грн. та податок на додану вартість у сумі 42 313 грн.

Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, поданого у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011 року (вх. № 9001581081 від 22.03.2011 р.) та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2011 року (вх. № 9001581087 від 22.03.2011 р.), позивачем виправлені помилки за січень 2010 року - операції з ТОВ "Інженерно-виробничий центр "Вектор" обсягом поставки (без ПДВ) 211 565 грн. та податок на додану вартість у сумі 42 313 грн. виключені з січня 2010 року та віднесені до грудня 2009 року.

При цьому, невідповідність даних у поданій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року (вх. № 1909 від 19.02.2010 р.), податковим органом виявлено не було.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Згідно з пунктом 82.4 статті 82 Податкового кодексу України, загальний термін проведення перевірок, визначених у пунктах 200.10 та 200.11 статті 200 цього Кодексу, з урахуванням установлених цим пунктом строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, поданий позивачем, податковим органом отримано 22.03.2011 р., а камеральну перевірку проведено лише 23.12.2011 р., тобто після спливу 9 місяців, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого податковим законодавством строку на проведення камеральної перевірки.

Крім того, відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, позивач мав право надати уточнюючий розрахунок до органу державної податкової служби не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , право платника податків на відображення податкового кредиту обмежується 1095 днями від дати вчинення господарської операції.

Отже строк, передбачений зазначеною нормою Закону, позивачем порушено не було.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання такого уточнюючого розрахунку.

Згідно пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Отже, строк для надіслання у березні 2011 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2010 року позивачем не пропущений.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначено, що з урахуванням набрання Податковим кодексом України (2755-17) чинності з 01.01.2011 р., його норми не можна застосовувати до правовідносин та подій, які існували до набрання чинності даним Кодексом.

Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 17.01.2012 р. № 0000351600/1, від 07.06.2012 р. № 0000511600/43, № 0000521600/44 та, як наслідок, їх скасування.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2012 р., змінену постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 р. в частині вирішення питання про судові витрати, та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 р. у справі № 0870/6202/12 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.