816/5462/13-а Про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації - 11.05.2016 Прийняття

У вересні 2013 року відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат") звернулося до суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийнятті митної декларації від 14 серпня 2013 року № 806010000/2013/20028 (далі - картка відмови від 14 серпня 2013 року) та рішення про коригування митної вартості товару від 14 серпня 2013 року № 806010000/2013/000096/1 (далі - рішення про коригування митної вартості від 14 серпня 2013 року).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що під час митного оформлення товару, який ввозився на митну територію України на умовах зовнішньоекономічного контракту, надав відповідачу усі необхідні документи відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості. Наявність розбіжностей у документах, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару, про які зазначено в оскарженому рішенні, а також виявлена під час митного оформлення інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів, на переконання позивача, не спростовують правомірності визначення ним митної вартості товарів за основним методом. Тому картка відмови та рішення про коригування митної вартості від 14 серпня 2013 року, на думку позивача, прийнято необґрунтовано, всупереч вимог законодавства, у зв'язку з чим підлягають скасуванню як протиправні.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 10 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, позов ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнив повністю.

Визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації від 14 серпня 2013 року № 806010000/2013/20028, винесену Полтавською митницею Міндоходів.

Визнав протиправним і скасував рішення про коригування митної вартості товару від 14 серпня 2013 року № 806010000/2013/000096/1, винесене Полтавською митницею Міндоходів.

Стягнув з Державного бюджету України в особі Полтавської митниці Міндоходів на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1252,68 грн.

У своїй касаційній скарзі Полтавська митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у своїх запереченнях зазначає про необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (Покупець) та "Titan Distribution (UK) Limited" (Продавець) укладено Контракт № 2227 від 26 червня 2013 року, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах DAP-Комсомольськ (Інкотермс 2010) позашляхові шини для гірничого обладнання відповідно Додатку № 1 до Контракту.

Кількість та ціна товару, у тому числі транспортування, страхування, упаковку та маркування, визначено Додатком № 1 та становлять: чотири одиниці товару (позашляхові шини "TITA" BRAND OFF-THE ROAD TIRES 45/65 - 45 LD 250 BELTED (L-5) 7X7 58 PR TL) по ціні 18854,72 доларів США за кожну одиницю на загальну суму 75418,88 доларів США або 602823,11 грн. (відповідно до встановленого НБУ офіційного курсу гривні до іноземної валюти, який станом на 12.08.2013 року становив 7,993 гривень за один долар США).

Для митного оформлення товару, що є предметом Контракту № 2227 від 26 червня 2013 року, представник декларанта подала митну декларацію від 12 серпня 2013 року № 806010000.2013.202119, відповідно до якої митна вартість імпортованого товару, розрахована за основним методом (за ціною договору), становить 75418,88 доларів США або 18854,72 доларів США за одну шину.

Разом з митною декларацією представник декларанта для підтвердження заявленої митної вартості згаданого вище товару подала такі документи: зовнішньоекономічний контракт від 26 червня 2013 року № 2227 з Додатком від 26 червня 2013 року №1; міжнародну автомобільну накладну (CMR) SA 0003188 від 05.08.2013 року; книжку МДП (Carnet TIR) АХ.68615719 від 09 серпня 2013 року; коносамент 120016 від 16 липня 2013 року; платіжні доручення № 506 від 16.07.2013 року та № 554 від 01.08.2013 року; рахунок-фактуру (інвойс) 0042895 від 01 липня 2013 року; пакувальний лист № 0042895 від 01 липня 2013 року; страховий поліс LET0206675PH від 28 червня 2013 року; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами № 131 від 15 липня 2013 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 05 серпня 2013 року № 2730; сертифікат про походження товару б/н від 28 червня 2013 року; сертифікат якості від 28 червня 2013 року; лист відправника від 06 серпня 2013 року про конфіденційність інформації; лист відправника про технічний опис товару від 06 серпня 2013 року; рішення ДП "ПРНТЦСМС" від 08 серпня 2013 року.

За результатами перевірки митної декларації від 12 серпня 2013 року № 806010000.2013.202119, а також документів, наданих на підтвердження задекларованої митної вартості товару, відповідач на підставі статті 55 Митного кодексу України прийняв рішення про коригування митної вартості від 14 серпня 2013 року № 806010000/2013/000096/1. Відповідно до цього рішення митну вартість імпортованого товару скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 Митного кодексу України) та визначено на рівні 31098,560 доларів США за одиницю товару або 124394,24 доларів США за партію товару.

У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 14 серпня 2013 року відповідач видав декларанту картку відмови від 14 серпня 2013 року № 806010000/2013/20028, згідно з якою причиною відмови у митному оформленні (випуску) товарів зазначено порушення вимог статей 52, 58, 60 Митного кодексу України в частині заявлення митної вартості товару.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що документи, які позивач подав для митного оформлення, містили достатні відомості про ввезений товар та підтверджували задекларовану митну вартість, визначену за ціною договору відповідно до статті 58 Митного кодексу України. Разом з тим відповідач не довів як необхідності надання декларантом додаткових документів для підтвердження митної вартості, заявленій у митній декларації від 12 серпня 2013 року № 806010000.2013.202119, так і неможливості застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Таку позицію підтримав і Харківський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України можна зробити висновок, що Митним кодексом (4495-17) передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Ця норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" (3018-17) , якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною другою статті 54 Митного кодексу України передбачається, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 2 статті 54 Кодексу передбачений порядок проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

За приписами статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Отже, аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод, тобто за ціною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" надано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України.

Судячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, вимога відповідача про необхідність подання додаткових документів обґрунтована: 1) виявленою під час митного оформлення розбіжністю у даті інвойса, яку зазначено в платіжному дорученні № 554 від 01.08.2013 року і тією, яка зазначена в інвойсі, наданому разом із митною декларацією; 2) наявною інформацією щодо раніше прийнятої митної вартості ідентичних товарів, яка є нижчою порівняно з тією, яку задекларував позивач.

Стосовно неточностей у номері і даті інвойсу, про які зазначено в оскарженому рішенні про коригування митної вартості від 14 серпня 2013 року, то як встановлено судами попередніх інстанцій наявність у платіжних документах різних дат інвойсів зумовлена умовами оплати імпортованого товару. Суди дійшли правильного висновку, що наданих декларантом документів в цілому було достатньо для підтвердження заявленої митної вартості, а неузгодженість у датах документа, про яку зазначив відповідач, жодним чином не вплинула і не могла вплинути на правильність її розрахунку, як і на правомірність визначення такої за ціною договору (контракту).

Тому за встановлених обставин висновок відповідача про неподання декларантом усіх обов'язкових документів відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України є необґрунтованим.

Стосовно інформації про раніше прийняту митну вартість ідентичних товарів, то формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.