Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.А.,

розглянула у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 07.05.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Апостолівської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, Апостолівської районної державної адміністрації, про визнання акта про визначення розміру збитків незаконним та скасування акта,

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Апостолівської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області та Апостолівської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування акта затвердженого головою Апостолівської райдержадміністрації без номеру від 12.06.2013 року "Про визначення та розміру збитків" нанесених Апостілівській міській ралі ОСОБА_3.

Постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 07.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У цій справі суди встановили, що позивачу надано в оренду на 10 років земельну ділянку по вул. Дзержинського, 50 у м. Апостолове, для експлуатації та обслуговування 4/13 частин комплексу нежитлових будівель і споруд харчокомбінату (складські, виробничі, адміністративні та допоміжні).

12 червня 2013 року головою Апостолівської райдержадміністрації Леоновим А.В. затверджено акт про визначення розміру збитків, у якому зазначено, що земельна ділянка використовується гр. ОСОБА_3 за відсутності правовстановлюючих документів на землю, чим порушено вимоги статей 125, 126 ЗК України. Розрахунок збитків у розмірі 27171,43 грн. зроблено за період з 2009 - 2012 роки.

Вирішуючи спір, суди керувалися тим, що справа, яка розглядається, є адміністративною. Проте цей висновок не можна визнати обґрунтованим.

Слід зазначити, що предметом спору у цій справі є скасування саме акта від 12.06.2013 року "Про визначення та розміру збитків", але не рішення, яким його було затверджено.

Проте, акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу при розгляді іншого спору, зокрема, про стягнення збитків.

Позивач фактично оскаржує акт, що унеможливлює розгляд такого спору в судовому порядку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 157, 222, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 07.05.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року скасувати та закрити провадження у справі.

ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.