Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.

секретар Музичка Н.В.,

за участю представника

Кабінету Міністрів України Тищенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду місті Києва від 10 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, третя особа Державна казначейська служба України про зобов'язання вчинити дії,-

У липні 2014 року позивачі звернулися до суду з позовом, який уточнили в ході розгляду справи та просили визнати бездіяльність Кабінету Міністрів України протиправною щодо невиконання Закону України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей" (745-18) та зобов'язати Кабінет Міністрів України виплатити їм державну допомогу у розмірі 1000000 грн. Крім того, просили стягнути матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок курсової різниці у розмірі 262250 грн, матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок інфляції, у розмірі 95843,59 грн. та моральну шкоду у розмірі 500000 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду місті Києва від 10 грудня 2014 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Кабінету Міністрів України з приводу невиконання Закону України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей" (745-18) щодо розробки Порядку призначення і виплати державної допомоги - неправомірною. Зобов'язано Кабінет Міністрів України в 10-денний строк з дня набрання постановою суду законної сили розробити Порядок призначення і виплати державної допомоги, передбаченої Законом України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей" (745-18) . В решті позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду місті Києва від 10 грудня 2014 року - без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року внаслідок отруєння оксидом вуглецю в Будинку профспілок, розташованому на вул. Хрещатик, 16 у місті Києві. Указом Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 "Про присвоєння звання Герой України" (890/2014) за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, ОСОБА_9 присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно).

ОСОБА_9 був чоловіком позивачки ОСОБА_4, згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 12 вересня 1976 року та батьком позивачів: ОСОБА_5, ОСОБА_8, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями відповідних свідоцтв про їх народження. Неповнолітні ОСОБА_10 та ОСОБА_11, в інтересах яких діє їх мати ОСОБА_5 є онуками ОСОБА_9

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про те, що відповідач не виконав вимоги Закону України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей" (745-18) , чим допустив неправомірну бездіяльність. Щодо відшкодування заявленої шкоди судами зроблено висновок про передчасність таких вимог.

Зокрема, Законом України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей" (745-18) визначено, що Кабінет Міністрів України встановлює порядок призначення і виплати державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей і перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону Міністерством соціальної політики України було розроблено проект Постанови КМ України "Про деякі питання призначення і виплати державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій протесту та членам їх сімей", однак відповідно п. 3.6 протокольного рішення засідання Кабінету Міністрів від 05 березня 2014 року даний проект постанови було повернуто Мінсоцполітики за № 2568/0/2-14 від 14 березня 2014 року.

Крім того, згідно пункту 4.1 протокольного рішення засідання Кабінету Міністрів від 05 березня 2014 року було знято з розгляду питання про план організації підготовки проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації Закону України від 21 лютого 2014 року № 745 "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей" (745-18) .

Таким чином, судами зроблено правильний висновок, що відповідач Кабінет Міністрів України України не виконав норми, передбаченої Законом України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей" (745-18) та не встановив протягом 10 днів з дня опублікування Закону, порядку призначення і виплати державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей і перелік документів, необхідних для призначення допомоги визначеної Законом України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей" (745-18) .

Правильним є також висновок судів про необґрунтованість посилань відповідача на виконання вказаного закону шляхом прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 28 березня 2014, № 76 "Про соціальний захист членів сімей осіб, смерть яких пов'язана з участю в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року" оскільки у проектній документації, яка передувала прийняттю даної Постанови, немає відомостей про прийняття такої на виконання Закону "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей" (745-18) . Порядок призначення і виплати державної допомоги постраждалим учасниками масових акцій громадського протесту та членам їх сімей цією постановою встановлений не був.

Крім того, Закон України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей" (745-18) та Постанова "Про соціальний захист членів сімей осіб, смерть яких пов'язана з участю в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 року" від 28.03.2014, № 76 встановлюють різні види допомоги членам сімей осіб, смерть яких пов'язана з участю в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року.

Таким чином, вимога позивачів щодо визнання неправомірною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невиконання Закону України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей" (745-18) є обґрунтованою та висновок судів про наявність підстав для задоволення позову у цій частині є правильним.

Враховуючи те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, та ним повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд -

Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду місті Києва від 10 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, третя особа Державна казначейська служба України про зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.