Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В.,

Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.

розглянувши у попередньому розгляді адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі № 810/2257/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови у прийнятті митної декларації, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" звернулося в суд з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №125130005/2014/610115/2 від 02.12.2014 року; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.12.2014 року №125130005/2014/00213.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, на підставі необґрунтованого висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, ТОВ "Дельта-2010" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позов.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.10.2013 року між ТОВ "Дельта-2010" та Гуижоу И/Е Ко., Лтд (Guizhou Tyre І/Е Co.,Ltd) укладено контракт №GT-DE/2013-1016, згідно умов якого продавець продав, а покупець купив шини на умовах FOB або CFR, або CIF, або CIP, або DAP (Інкотермс-2000). Валюта контракту - долар США. Загальна вартість контракту складає 4 000 000,00 доларів США (пункт 2 контракту, з урахуванням змін, внесених доповненням №1 від 18.12.2014 року). Кількість, ціна і перелік товарів по кожному частковому постачанню відображаються в інвойсах, які вважаються невід'ємною частиною контракту.

Згідно з інвойсом №14100683001 від 28.10.2014 року поставка товару здійснюється на умовах FOB Shenzhen, тобто витрати на транспортування до кордону України, а також страхування, оплачує ТОВ "Дельта-2010".

Позивачем заявлено до митного оформлення за електронною митною декларацією №125130005.2014.549619 товар "шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів", країна виробництва - Китай, торгівельна марка - Advance, виробник - Guizhou Type Corporation, які ввезені на підставі контракту №GT-DE/2013-1016 від 16.10.2013 року.

На підтвердження митної вартості товару, разом із митною декларацією позивачем подано наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 17.03.2014 року; міжнародну автомобільну накладну CMR №143 від 01.12.2014 року; міжнародну автомобільну накладну CMR №473 від 01.12.2014 року; коносамент SHASEA090269 від 31.10.2014 року; платіжне доручення в іноземній валюті №386 від 29.10.2014 року; довідку-підтвердження вартості перевезення товару (транспортні витрати) від 20.11.2014 року; прайс-лист виробника товару від 28.10.2014 року; страховий поліс №20203252010014001383 від 28.10.2014 року; інвойс (рахунок-фактура) №14100683001 від 28.10.2014 року; пакувальний лист №14100683001 від 28.10.2014 року; контракт (зовнішньоекономічний договір) №GT-DE/2013-1016 від 16.10.2013 року; договір (контракт) про перевезення №1911-13 від 19.11.2013 року; інформацію про радіологічний контроль товару №2761 від 31.10.2014 року; сертифікат походження товару загальної форми ССРІТ141152400 14С5200А0028/00 від 30.10.2014 року; копію митної декларації країни відправлення №534820140486046327 від 28.10.2014 року; копію митної декларації країни відправлення №534820140486046330 від 28.10.2014 року.

Під час розгляду вказаних документів митним органом встановлено розбіжності у них, з'ясовано, що такі документи містять неповну інформацію про визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим позивача в електронному вигляді повідомлено про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, згідно зі статтею 53 Митного кодексу України, а саме: виписки з бухгалтерської документації; висновку про вартісну характеристику товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.

02 грудня 2014 року позивачем було подано аналогічний перелік документів, що і до митної декларації №125130005.2014.549619 від 02.12.2014 року, а також висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений ДП "Укрзовнішекспертиза" №3985 від 21.11.2014 року і рахунок-фактуру №СФ-012058 від 25.11.2014 року.

В свою чергу, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2014/610115/2 від 02.12.2014 року із застосуванням резервного методу, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №125130005/2014/00213, згідно з якою позивачу повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржувані рішення прийняті обґрунтовано та у відповідності до положень законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів та інше.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраною декларантом або уповноваженою ним особо. Методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, саме припущення митного органу щодо подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є беззаперечною підставою для незастосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв'язку з чим вимагає від суду в кожному випадку здійснювати аналіз поданих декларантом документів. Колегія суддів зазначає, що необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Згідно з частинами другою, третьою, четвертою, п'ятою, шостою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно частинами другою, третьою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, при проведенні аналізу поданих до митного оформлення документів відповідачем встановлено, що за умовами поставки FOB Shenzhen позивач несе всі витрати на транспортування товару та його страхування з пункту відправки Shenzhen. Однак, у довідці про транспортні витрати від 20.11.2014 року, виданій ТОВ "Транс-Фаворит", зазначено транспортні витрати лише від порту Yantian. У зв`язку із цим встановлено, що декларантом ТОВ "Дельта-2010" не надано документально підтверджених відомостей щодо витрат на транспортування товару, які понесені від SHENZHEN, CHINA, як це передбачено митною декларацією, коносаментом та інвойсом, а також умовами поставки FOB. Крім того, митним органом вказано, що подана до митного оформлення довідка про транспортні витрати не відповідає ознакам первинного документу, що посвідчує господарську операцію відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Також, до митного оформлення позивачем надано лише страховий документ - страховий поліс від 28.10.2014 року №20203252010014001383, який підтверджує лише факт проведення страхування, однак не містить тарифу. При цьому, відомості про страхування, вказані у інвойсі від 28.10.2014 року №14100683001 про вартість страхування, яку понесено іноземним контрагентом (у розмірі 180 дол. США), не є виконанням обов`язку щодо надання документально підтверджених відомостей, оскільки відповідно до умов поставки FOB обов`язок щодо здійснення страхування та понесення витрат на таке страхування покладається безпосередньо на позивача, який і має підтвердити такі відомості страховими документами. До того ж, митними деклараціями країни відправлення не підтверджено фактично понесених іноземним контрагентом витрат на страхування товару від 28.10.2014 року №534820140486046327, №534820140486046330.

Крім того, відповідачем було встановлено, що у митній декларації країни-відправлення №534820140486046327 від 28.10.2014 року є посилання на інший номер контракту №GZTVHNLJ088.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем не надано об`єктивної, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо витрат, понесених на страхування товару, які мають обов'язково бути включені до митної вартості, а тому митним органом обґрунтовано витребувано у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

Проте, як зазначено судами попередніх інстанцій, документи, які були подані відповідачем не спростували виявлених розбіжностей, не підтвердили заявлену митну вартість та не містили повних відомостей щодо складових митної вартості і митної вартості в цілому.

Зокрема, рахунок-фактура №СФ-012058 від 25.11.2014 року не стосується спірної партії товару і в ньому відсутня інформація щодо виробника шин.

Щодо висновку ДП "Укрзовнішекспертиза" №3985 судами встановлено, що аналіз цін проводився виключно на підставі наданих позивачем першої сторінки контракту та інвойсу, експертом не здійснено аналізу цін на подібні товари, не зроблено розрахунку, який би давав змогу упевнитись у достовірності інформації, а зазначені у якості джерела цінові пропозиції до висновку не додані. Крім того, у самому висновку вказано, що наведений у ньому рівень ціни може змінюватися в залежності від якості товару, умов оплати, розміру партії, кон`юнктури ситуації на ринку тощо. Таким чином, митний орган був позбавлений можливості перевірити чи відповідають товари, що взяті експертом для порівняння із товарами у спірному випадку поняттям "ідентичні" та "подібні" у розумінні Митного кодексу України (4495-17) , а також чи збігаються їх фізичні характеристики, умови поставки, виробник і країна походження, якість та ділова репутація на ринку.

В свою чергу, позивачем не надано доказів подання митному органу документу, який містить тариф щодо страхування і відомості про вартість страхування. При цьому, відображення у інвойсі відомостей про виставлення постачальником витрат на страхування, при умові обов`язку здійснення страхування позивачем, відсутність доказів сплати страхування контрагентом товариства і відсутність відомостей у митній декларації країни відправлення відомостей про понесення постачальником витрат на страхування, не є підтвердженням такої складової митної вартості як витрати на страхування.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.11.2013 року та рахунок на оплату транспортних витрат, які подані позивачем лише суду першої інстанції, не містять розбивки витрат до кордону та після кордону з Україною і не містять відомостей про порт, від якого здійснювалася оплата витрат на транспортування.

В свою чергу до митниці подавалася лише довідка про транспортні витрати від порту Yantian до порту Одеса в той час як у Правилах заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 року (z0984-12) вказано, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що підстави визначення митної вартості за резервним методом вказано у графі 33, а саме: "метод за ціною договору не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містять всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення). Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв`язку з невиконанням вимог статей 59- 60 Митного кодексу України; методи згідно зі статтями Митного кодексу України (4495-17) 62 та 63 не застосовуються у зв`язку із відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі, щодо митного оформлення товарів за митною декларацією від 28.10.2014 р/ №125130005/2014/548469".

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239- 240 Кодексу адміністративного судочинства України.