Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі № 826/15663/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною податкової консультації та зобов'язання вчинити певні дії,

Публічне акціонерне товариство "Київобленерго" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Київобленерго") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач, ДФС україни), в якому просило визнати недійсною податкову консультацію від 11 вересня 2014 року № 3237/6/99-99-19-02-02-15 щодо коригування податкового доходу та податкових зобов'язань при поверненні авансу та просило зобов'язати відповідача надати нову консультацію з урахуванням висновків суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано недійсною податкову консультацію від 11 вересня 2014 року № 3237/6/99-99-19-02-02-15 щодо коригування податкового доходу та податкових зобов'язань при поверненні авансу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач листом №10/570/1511 від 25 березня 2014 року звернувся до в.о. міністра доходів і зборів України Левицького В.С. про надання податкової консультації щодо коригування податкових зобов'язань та податкового доходу при поверненні авансу згідно норм Податкового кодексу України (2755-17) .

У вказаному листі позивач просив надати відповідь на наступні запитання:

- чи є правомірним коригування податкового доходу у випадку повернення авансу отриманого більше ніж 1095 днів за договором, за яким строк позовної давності не сплив?

- чи є правомірним коригування податкового зобов'язання у випадку повернення авансу отриманого більше ніж 1095 днів за договором, за яким строк позовної давності не сплив та за умови відсутності реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстру податкових накладних та коригування податкового кредиту покупцем?

Листом від 11 вересня 2014 року № 3237/6/99-99-19-02-02-15 відповідачем розглянуто звернення позивача та надано податкову консультацію щодо практичного застосування норм податкового законодавства.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскаржувана позивачем податкова консультація суперечить нормам пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що є підставою для її скасування.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України (2755-17) у відповідній редакції (далі по тексту - ПК України (2755-17) ).

Згідно із підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

За змістом пункту 53.3 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

З наведеного виплаває висновок, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено визнання судом податкової консультації недійсною лише в тому випадку, якщо податкова консультація суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Перевіривши оскаржувану податкову консультацію на відповідність нормам або змісту податку на прибуток та податку на додану вартість, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем (власник) та ТОВ "Європоліс Проперті Холдінг" (замовник) 19 червня 2008 року було укладено договір №К-00-08-0021 про приєднання до електричних мереж власника.

За умовами цього договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання.

Згідно пункту 3.1 договору, орієнтовний розмір вартості приєднання, який був визначений власником при підписанні договору, становив 12089863,00 грн.

На підставі пункту 3.2 зазначеного договору, замовником внесено передоплату в сумі 2176175,34 грн. згідно платіжних доручень №127, № 128 від 12 вересня 2008 року.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що замовник має виконати свої зобов'язання по договору, протягом строку дії технічних умов, а саме до 19 червня 2010 року.

Згідно з пунктом 7.2 договору невиконання замовником своїх зобов'язань по договору в термін до 19 червня 2010 року припиняє зобов'язання позивача по договору.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань замовником 21 жовтня 2013 року сторонами договором було підписано угоду про припинення дії договору про приєднання до електричних мереж № К-00-08-0021 від 19 червня 2008 року, якою сторони дійшли згоди про повернення позивачем грошових коштів, сплачених замовником в розмірі 2176175,34 грн.

Позивач перерахував ТОВ "Європоліс Проперті Холдінг" грошові кошти в сумі 2176175,34 грн. згідно платіжного доручення № 1095 від 29 жовтня 2013 року.

У зв'язку з вчиненням відповідних дій ПАТ "Київобленерго" звернулось до відповідача з метою отримання консультації щодо коригування податкового доходу і податкового зобов'язання у випадку повернення авансу, отриманого більше ніж за 1095 днів за договором, за яким строк позовної давності ще не сплив та за умови відсутності реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстру податкових накладних та коригування податкового кредиту покупцем.

Згідно з наданими позивачем матеріалами, враховуючи викладені умови договору, відповідач вказує на те, що платник податку на прибуток підприємств мав право на коригування доходу до перебігу строку позовної давності. По закінченню строка позовної давності платник податку на прибуток підприємств втрачає право на коригування доходів.

Крім того, у випадку закінчення строку позовної давності ПАТ "Київобленерго" втрачає право для коригування податкових зобов'язань з ПДВ, навіть за умови повернення передоплати замовнику.

Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано не погодились з такою позицією податкового органу.

Додатково колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України (2755-17) ) у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Так само у пункті 192.1 статті 192 ПК України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 192.3 статті 192 ПК України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, для податкового обліку подією, яка підлягає відображенню в ньому є повернення позивачем попередньої оплати за договором.

Саме з цього моменту у платника податків змінюється база оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість і розпочинається перебіг строку, передбаченого у статті 102 Податкового кодексу України для вчинення дій по відображенню відповідних змін у податковій звітності.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі №826/15663/14 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.