Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 року

у справі № 804/20047/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МН-СТРОЙ" (далі - позивач, ТОВ "МН-СТРОЙ")

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська)

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ТОВ "МН-СТРОЙ" звернулось у грудні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2014 року № 0003852201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 року, позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняти з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

В порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінено первинного відповідача правонаступником у зв'язку із реорганізацією Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 18.10.2013 року № 773/04-66-22.01-35607571, на підставі якого, серед інших, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2014 року № 0001622201, що оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

В межах розгляду скарги позивача, на підставі наказу від 12.06.2014 року № 486, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ "Промпроектбуд", ТОВ "Хотей", ТОВ "Трансторг", ТОВ "Акцент-медіа", ТОВ "БК Індепендид" та повноти відображення в податковому обліку у період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 18.06.2014 року № 1657/04-66-22.1/35607574, яким підтверджено встановлені перевіркою та зафіксовані актом від 18.10.2013 року № 773/04-66-22.01-35607571 порушення позивачем вимог, зокрема: п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ), п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 999 107,19 гривень.

За результатами розгляду первинної скарги та на підставі актів зазначених перевірок ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято рішення від 14.07.2014 року № 4514/10/04-36-10-08-09, яким, серед іншого, скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.04.2014 року № 0001622201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 322 927,89 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 56 224,51 гривень.

На підставі вказаного рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2014 року № 0003852201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 579 367,11 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 99 465,17 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За змістом п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За приписами п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХІV (996-14) ) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивачем (покупець/замовник) мав господарські правовідносини з: ТОВ "Кліматконтроль" (продавець) з придбання товарів (договір не укладався); ТОВ "Фірма Хотей" (продавець) за договором на придбання матеріалів від 03.09.2012 року № 0309/12-1; ТОВ "Трансторг" (постачальник) за договором від 28.05.2012 року № 60; ТОВ "Промпроектбуд" (продавець) з придбання товарів (договір не укладався); ТОВ "Акцент-медіа" (продавець) з придбання будівельних матеріалів (договір не укладався), ТОВ "БК Індепендид".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що придбані товари (послуги) використані ТОВ "МН-СТРОЙ" при виконанні робіт за договорами підряду з ТОВ "АТБ-Маркет", що підтверджується актами приймання-виконаних робіт. Наведені документи цілком об'єктивно розцінені судами як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.

При цьому, судами встановлено, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичної особи та виступали правоздатними учасниками господарського обороту.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій у повній мірі визначили безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задовольнили позовні вимоги ТОВ "МН-СТРОЙ".

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 року у справі № 804/20047/14 - залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.