Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Черпака Ю.К.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання встановити статус учасника війни за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, -

У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним рішення Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської міської ради № 238 від 27 вересня 2010 року; зобов'язати відповідача встановити їй статус учасника війни відповідно до Закону України "Про статус учасників війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року (3551-12) .

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначила, що у період з 1944 р. по 1945 р. навчалась у Заньковецькій початковій школі та одночасно працювала у колгоспі; жодних підтверджуючих документів про факт роботи у колгоспі в с. Зіньки Білогірського району Хмельницької області та навчання у місцевій початковій школі не збереглось, при цьому, дані факти підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2010 року позов задоволено: визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської міської ради щодо відмови в наданні ОСОБА_4; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської міської ради встановити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 статус учасника війни.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2010 року скасовано та прийнято нову, якою в позові ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулась до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2010 року залишити в силі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.) 24 вересня 2010 року звернулась із заявою до Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської міської ради про встановлення їй статусу учасника війни.

Однак листом № 238 від 27.09.2010 р. Управлінням праці та соціального захисту населення Тернопільської міської ради було відмовлено позивачу у наданні статусу учасника війни.

Позивач, не погоджуючись з вказаною відмовою, звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач отримавши заяву позивача, зобов'язаний був у разі відсутності підтверджуючих документів, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, застосовуючи аналогію закону, передати її на розгляд відповідної комісії для виконання вимог пункту 6 вищевказаного Типового положення про комісії і розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у наданні статусу учасника війни у зв'язку з відсутністю незаперечних доказів підтвердження факту роботи позивачки у період війни 1941-1945 років.

З таким висновком судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками війни вважаються особи, які в період Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією працювали в тилу на підприємствах, в установах, організаціях, колгоспах, радгоспах, індивідуальних сільських господарствах, на спорудженні оборонних рубежів, заготівлі палива, продуктів, переганяли худобу, навчались у цей період в ремісничих, залізничних училищах, школах і училищах фабрично-заводського навчання та інших закладах професійно-технічної освіти, на курсах професійної підготовки або під час навчання в школах, вищих і середніх спеціальних навчальних закладах працювали в народному господарстві та на відбудові об'єктів господарського і культурного призначення.

Особам, які народилися після 31 грудня 1932 року, статус учасника війни може бути встановлено лише за наявності документів та інших доказів, що незаперечно підтверджують факт роботи в період війни.

Відповідно до роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України № 05-537/26-14 від 08.12.2003 р., Типового положення про комісії і розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни зазначено: Абзацом 2 пункту 15 вищезазначеного Типового положення передбачено, що статус учасника війни особам, які навчались в період війни у середніх спеціальних та загальноосвітніх навчальних закладах, установлюється у разі наявності архівних документів про залучення під час навчання до роботи в народному господарстві, направлення на практичні роботи. Підставою для встановлення статусу учасника війни в цьому разі може бути наказ по навчальному закладу про залучення до роботи, а також, що підтверджує факт навчання у цьому навчальному закладі або показання свідків.

При підтвердженні зазначеним особам статусу учасника війни на підставі показань свідків до останніх не встановлюються вимоги щодо характеру їх роботи, і таким чином, до них застосовуються загальні вимоги передбаченні пунктом 8 Типового положення.

Норми Типового положення про комісії про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) при встановленні статусу учасника війни особам, які народилися після 31 грудня 1932 року, не поширюються.

Оскільки судами попередніх інстанцій не встановлений факт роботи позивача (ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.) в період Великої Вітчизняної Війни з 1941-1945р.р., як того вимагають приписи ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності прийнятого Управлінням праці та соціального захисту населення Тернопільської міської ради рішення № 238 та відсутності підстав для надання позивачу статусу учасника війни.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, ґрунтуюється на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.