826/2593/15 Про скасування рішення ДПІ щодо стягнення коштів та інкасових доручень - 05.04.2016 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до суду з адміністративним позовом до Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування рішення від 04.02.2015 року №1 щодо стягнення коштів та інкасових доручень №22, №№44-58, №№60-73 від 04.02.2015 року на загальну суму 1006690935,15 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, у даній справі позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти законне рішення, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що рішенням Варвинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків від 04.02.2015 року №1, відповідно до пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів ПАТ "Укрнафта".

На підставі вказаного рішення відповідачем оформлено та направлено обслуговуючому банку інкасові доручення №22, №№44-58, №№60-73 від 04.02.2015 року на загальну суму 1006690935,15 грн.

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позов в частині скасування рішення від 04.02.2015 року №1 щодо стягнення коштів, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII (71-19) , який набрав чинності з 01.01.2015 року, тимчасово, до 01.07.2015 року, встановлено особливості застосування деяких норм цього Кодексу та передбачено додатковий механізм погашення податкового боргу платників податків.

Так, відповідно до п. 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) , тимчасово, до 01.07.2015 року, встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках, рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Таким чином, зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у разі відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджено наявність у держави зобов'язань щодо повернення ПАТ "Укрнафта" надміру сплачених грошових коштів, а саме - наявні копії актів проведення звіряння розрахунків за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року інших податкових органів, згідно яких у позивача обліковується переплата.

При цьому, податковим органом не доведено відсутність зобов'язань держави щодо повернення ПАТ "Укрнафта" помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, що є обов'язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі пункту 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) . Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку стосовно відсутності у відповідача підстав для застосування вказаних приписів чинного податкового законодавства.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про скасування інкасових доручень №22, №№44-58, №№60-73 від 04.02.2015 року з огляду на наступне.

За п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22 (z0377-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 (z0377-04) , інкасове доручення (розпорядження) - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу державної податкової служби) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача

Листом від 27.01.2015 року № 25-110/4833 (v4833500-15) Національний банк України повідомив територіальні управління Національного банку України, Операційний департамент, банки України, Незалежну асоціацію банків України, Асоціацію українських банків, Асоціацію "Український Кредитно-Банківський Союз", Департамент аудиту про обов'язковість і негайність виконання інкасових доручень (розпоряджень), ініційованих органами Державної фіскальної служби та зазначив, що на виконання вимог Закону № 71 (71-19) банки до 01 липня 2015 року приймають та виконують інкасові доручення (розпорядження) на стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, та які оформлені органами державної фіскальної служби на підставі рішення керівника органу Державної фіскальної служби. У реквізиті "Призначення платежу" такого інкасового доручення (розпорядження) мас зазначатися дата видачі та номер рішення керівника органу Державної фіскальної служби. Рішення керівника органу державної фіскальної служби, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження) банку не надсилається.

Згідно п.12.7 Постанови Національного банку від 21.01.2004 року № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (z0377-04) , якщо інкасові доручення (розпорядження) надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо, то банк виконує ці інкасові доручення (розпорядження) з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні надходження). Якщо для виконання цих інкасових доручень (розпоряджень) недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень), то вони виконуються частково відповідно до пункту 12.9 цієї глави.

Якщо на рахунку платника коштів немає і протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці інкасові доручення (розпорядження) повертаються без виконання згідно з пунктом 12.11 цієї глави.

Операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Тобто, інкасове доручення (розпорядження) чинне лише протягом операційного часу, одного банківського дня.

Відповідно до п.12.11 зазначеної вище Інструкції, банк платника у разі відмови виконати інкасове доручення (розпорядження), оформлене стягувачем, у день його надходження має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої інкасове доручення (розпорядження) не може бути виконано, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати (рекомендованим або цінним листом) / передати це інкасове доручення (розпорядження) стягувачу, від якого воно надійшло.

Таким чином, інкасові доручення не можуть бути скасовані у судовому порядку, оскільки вони не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , а являють собою розрахунковий документ.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень в частині із прийняттям нового рішення в цій частині з наведених вище мотивів.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 року по справі №826/2593/15 в частині задоволення позовних вимог про скасування інкасових доручень №22, №№44-58, №№60-73 від 04.02.2015 року із прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 року по справі №826/2593/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування інкасових доручень №22, №№44-58, №№60-73 від 04.02.2015 року.