Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Сіроша М. В., Моторного О. А.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСЛА 07" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСЛА 07" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСЛА 07" (далі - ТОВ "ВІСЛА 07") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ТОВ "ВІСЛА 07" відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "ВІСЛА 07" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 грудня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ "ВІСЛА 07" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "ВІСЛА 07" у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Солом'янському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Вісла 07" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 04 вересня 2015 року №4356/26-58-22-08/35378846.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.2. ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 138017, 00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 145281,00 грн., у тому числі по періодам: липень 2013 року - 65056,00 грн., вересень 2013 року - 40345,00 грн., грудень 2013 року - 39880,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0006072208 від 13 жовтня 2015 року, яким, за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ "Вісла 07" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 181601,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 145281, 00 грн., за штрафними санкціями - 36320, 00 грн.; №0006082208 від 13 жовтня 2015 року, яким, за порушення п. 138.2. ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст.. 139 Податкового кодексу України (2755-17) , ТОВ "Вісла 07" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 172521,00 грн.

Підпунктами 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України (2755-17) визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача - їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що TOB "Вісла 07" у періоді у перевіряємому періоді мав фінансово-господарські відносини з TOB "ТОВ "Імперія СВ" на підставі договорів купівлі - продажу № 0110/СА-1 від 01 жовтня 2011 року та № 23/0313 від 23 березня 2012 року та з TOB "Торг Груп" було укладено договір поставки № 04/12-13 від 04 грудня 2013 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що п. 1.2 Договорів між TOB "Вісла 07" та TOB "ТОВ "Імперія СВ" передбачено складання заявок, відповідно до яких визначається кількість, номенклатура та ціна товару з урахуванням наявності товару на складі постачальника. Проте, такі заявки відсутні в матеріалах справи, та не надавались до перевірки. Матеріали справи також не містять будь-якого підтвердження відповідності отриманого позивачем товару стандартам, технічним умовам, отримання сертифікатів якості, або будь-якої іншої документації, що передбачено п. 5.1 договорів Крім того, будь-які документи, що підтверджують якість, технічний стан, відповідність стандартам та походження товару також не надані і до перевірки. Крім того, у наданих видаткових накладних відсутній підпис та інші дані, за якими можливо ідентифікувати відповідальну особу від покупця, а також не вказано за якою довіреністю товарно-матеріальні цінності отримані особою від позивача, та чи мала вона достатнє коло правомочностей. Дані реквізити є обов'язковими до вказування, відсутність яких нівелює чинність документа. До того ж питання наявності довіреностей на осіб, яких уповноважено приймати товар від Продавця та обов'язок надати їх Продавцю врегулювано самими сторонами в Договорах, та визначено розміщення таких відомостей у Додатку 1 до Договорів. Проте, в матеріалах справи додатки до договорів відсутні. Крім того, в товарно-транспортних накладних відсутні відомості щодо довіреності вантажоодержувача (позивача), на підставі якої відбувалося одержання товару. За умовами договору перехід права власності на товар здійснюється в момент прийому-передачі товару на складі покупця та підписання накладної. Місцем складання видаткових накладних по даним договорам є: 01103, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кіквідзе, буд.17, офіс 212/8, що не є складським приміщенням. При цьому, згідно відомостей, вказаних в даних товарно-транспортних накладних, переміщення товару відбувалося із с. Мироцького до м. Бучи, що суперечить умовам п.3.5 договорів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між TOB "Вісла 07" та TOB "Торг Груп" було укладено Договір поставки № 04/12-13 від 04 грудня 2013 року. За умовами даного договору найменування, асортимент та ціна товару визначаються сторонами у Специфікації, яка є його невід'ємною частино. Також сторони передбачили обов'язковими до складання замовлень товару, що є додатком 2 до договору Проте таких додатків до перевірки надано не було та в матеріалах справи відсутні. До того ж повноваження осіб, що здійснюють приймання товару від імені покупця, за умовами договору, має підтверджуватися разовим дорученням на одержання товарно-матеріальних цінностей. Але таких доручень або інших документів, які б уповноважували осіб на одержання товару, в тому числі довіреностей за даним договором матеріали справи не містять. Також відомості щодо довіреності не зазначені і у видатковій накладній, за якою відбувалася передача товарно-матеріальних цінностей. До того ж у видатковій накладній відсутній підпис та інші дані, за якими можна ідентифікувати відповідальну особу як від продавця, так і від покупця. Матеріали справи також не містять будь-якого підтвердження відповідності отриманого позивачем товару стандартам, технічним умовам, отримання сертифікатів якості, або будь-якої іншої документації, що передбачено п. 5.1 договору. Крім того, будь-які документи, що підтверджують якість, технічний стан, відповідність стандартам та походження товару також не надані і до перевірки.

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок постачальника на склад покупця та може здійснюватися частинами. Завантаження товару на складі постачальника здійснюється за рахунок та силами постачальника, а розвантаження здійснюється за рахунок та силами покупця, при цьому позивачем не надано підтверджень того, хто саме був допущений до розвантажувальних робіт та порядок їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) передбачені вимоги до первинних документів.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що ТОВ "ВІСЛА 07" не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з ТОВ "Імперія СВ", ТОВ "Торг Груп" належними первинними документами, що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та зв'язок їх з його господарською діяльністю, а отже висновки відповідача про завищення позивачем показника податкового кредиту за перевіряємий період, та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на прибуток та податку на додану вартість із застосуванням штрафної (фінансової) санкції спірним податковими повідомленнями-рішеннями є правомірними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "ВІСЛА 07".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСЛА 07" залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .