826/23138/15 Про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі про відмову у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією за зовнішньоекономічним контрактом - 31.03.2016 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "ЕКО") звернулось до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення № 4102-09/334 від 16 липня 2015 року про відмову у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом від 17 березня 2015 року № 1; зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України видати позивачу висновок щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом від 17 березня 2015 року № 1 відповідно до митних декларацій № 500060703/2015/002715 від 06.04.2015; № 500060703/2015/002713 від 06.04.2015; № 500060703/2015/002711 від 06.04.2015; № 508040000/2015/001653 від 08.04.2015; № 508040000/2015/001652 від 08.04.2015; № 508040000/2015/001651 08.04.2015; № 508040000/2015/001650 від 08.04.2015; № 508040000/2015/001644 08.04.2015; № 500040403/2015/001893 від 09.05.2015; № 500060703/2015/004851 22.06.2015 на 360 днів з моменту оформлення митних декларацій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано спірне рішення, зобов'язано відповідача вчинити певні дії.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано касаційну скаргу, в якій він посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що законодавство містить вичерпний перелік підстав для відмови в наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією, в той же час позивачем надано Мінекономрозвитку України всі необхідні документи, для надання вказаного висновку, відтак підстави для відмови в його наданні були відсутні. Крім того, вказує, що судом апеляційної інстанції безпідставно зроблено висновок про відсутність факту проведення тендеру, на підставі якого укладено зовнішньоекономічний контракт.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, відповідач вважає касаційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні представники позивача касаційну скаргу підтримали, просили задовольнити її з підстав, викладених в ній, представник відповідача заперечила проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що на адресу ТОВ "ЕКО" 20 лютого 2015 року надійшов лист від компанії "Apollo Management Limited" з пропозицією прийняти участь у міжнародному тендері на вибір постачальника сої товарної. В зазначеному листі компанією висунуті наступні вимоги до тендерних заявок: відповідність товару всім зазначеним стандартам та характеристикам; згода на оплату товару протягом 360 днів після оформлення МД.

Для участі в даному тендері позивачем розраховано ціну товару на різних умовах поставки та надіслано листа від 25 лютого 2015 року з відповідною пропозицією.

Між ТОВ "ЕКО" (Продавець), з однієї сторони, та компанією "Apollo Management Limited" (Покупець), з іншої сторони, укладено Контракт № 1 від 17 березня 2015 року про поставку товару - соя товарна українського походження, придатна для переробки, врожаю 2014 року нормальної товарної якості.

Згідно з пп. 7.1 п. 7 Контракту № 1, базис поставки - СРТ - Іллічівськ, ТОВ "Іллічівський Зерновий Термінал" або СРТ - Одеса, ТОВ "Олімпекс купе Інтернейшнл", м. Одеса, Митна площа 1 згідно з INCOTERMS 2010) - за винятком застережень, прямо передбачених даним контрактом.

20 березня 2015 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту, відповідно до п. 1 якої, базис поставки - СРТ - Іллічівськ, ТОВ "Іллічівський Зерновий Термінал", м. Іллічівськ, вул. Паромна, 10 корп. 1 та/або СРТ - Одеса, ТОВ "Олімпекс купе Інтернейшнл", м. Одеса, Митна площа 1 та/або СРТ - Херсон, ТОВ "Агро-Транзит-Інвест, м. Херсон, Домобудівельна вулиця, 11 та/або СРТ - Одеса, ЗПТ ПП "Порто-САН", м. Одеса, вул. Пастера, 44 - згідно з INCOTERMS 2010 - за винятком застережень, прямо передбачених даним Контрактом.

Крім того, між сторонами укладено Додаткову угоду № 1/1 від 02 квітня 2015 року, відповідно до п.п. 1 та 2 якої змінено п. 6.3 ст. 6 "ЦІНА" Контракту, виклавши його в наступній редакції: " 6.3. Покупець сплачує за поставлений Товар протягом 360 днів з моменту оформлення митної декларації". Змінено п. 10.1 ст. 10 "Інші положення" Контракту, виклавши його в наступній редакції: " 10.1. Даний Контракт набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2016 включно. Контракт, підписаний Сторонами засобами факсимільного зв'язку або електронної пошти, має повну юридичну силу до моменту обміну Сторонам і підписаними оригіналами Контракту. Сторони повинні обмінятись оригіналами Контракту протягом 10 (десяти) календарних днів з дня його підписання.".

25 травня 2015 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 2, відповідно до п. 1 якої змінено п. 6.1 ст. 6 "ЦІНА" Контракту, виклавши його в наступній редакції: " 6.1. Ціна Товару за даним Контрактом встановлюється в доларах США та зазначається Сторонами у відповідних Специфікаціях. Валюта платежу - оплата по Контракту здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на валютний рахунок продавця або в доларах США або в українських гривнях. Валюта платежу обирається Покупцем самостійно. Якщо валюта платежу буде відрізнятись від валюти, в якій визначена ціна контракту, то для перерахунку буде використовуватися курс (кросс-курс) НБУ на день здійснення платежу.

Факт поставки вказаного товару відповідно до Контракту № 1 підтверджується відповідними специфікаціями та МД: від 06.04.2015 р. №500060703/2015/002715, №500060703/2015/002713, №500060703/2015/002711; від 08.04.2015 р. №508040000/2015/001653, №508040000/2015/001652, №508040000/2015/001651, №508040000/2015/001650, №508040000/2015/001644; від 09.05.2015 р. №500040403/2015/001893 та від 22.06.2015 р. №500060703/2015/004851.

Оскільки на момент спливу строку валютного контролю, компанія "Apollo Management Limited" могла не розрахуватися з позивачем, останній звернувся до Мінекономрозвитку України листом від 03 липня 2015 року № 03/07/15 (вх. від 03 липня 2015 року № 07/43158-14) про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що здійснюється відповідно до Контракту від 17 березня 2015 року № 1, в якому просив продовжити строк розрахунків за Контрактом на 360 календарних днів.

В якості додатків до зазначеного листа позивачем надано наступні документи: копію контракту № 1 від 17.03.2015 р.; додаткової угоди № 1 від 20.03.2015 р.; додаткової угоди № 1 від 20.03.2015 р.; додаткової угоди № 1/1 від 02.04.2015 р.; додаткової угоди № 2 від 25.05.2015 р.; Специфікації № 1 від 18.03.2015 р. до Контракту № 1 від 17.03.2015 року; Специфікації № 2 від 20.03.2015 до Контракту № 1; Специфікації № 3 від 23.03.2015 до Контракту № 1; Специфікації № 4 від 25.03.2015 до Контракту № 1; Специфікації № 5 від 27.03.2015 до Контракту № 1; Специфікації № 6 від 30.03.2015 до Контракту № 1; Специфікації № 7 від 17.03.2015 до Контракту № 1; Специфікації № 8 від 30.03.2015 до Контракту № 1; МД №500060703/2015/004851 від 22.06.2015 року; МД №500060703/2015/002715 від 06.04.2015 року; МД №500060703/2015/002713 від 06.04.2015 року; МД №500060703/2015/002711 від 06.04.2015 року; МД №500040403/2015/001893 від 09.05.2015 року; МД №508040000/2015/001653 від 08.04.2015 року; МД №508040000/2015/001652 від 08.04.2015 року; МД №508040000/2015/001651 від 08.04.2015 року; МД №508040000/2015/001650 від 08.04.2015 року; МД №508040000/2015/001644 від 08.04.2015 року; листа від компанії "Apollo Management Limited" до ТОВ "ЕКО" від 20.02.2015 р.; листа від ТОВ "ЕКО" до компанії "Apollo Management Limited" від 25.02.2015 р.; листа від компанії "Apollo Management Limited" до ТОВ "ЕКО" від 12.03.2015 р.; листа від компанії "Apollo Management Limited" до ТОВ "ЕКО" від 30.03.2015 р.; листа від ТОВ "ЕКО" до компанії "Apollo Management Limited" від 02.04.2015 р.

Мінекономрозвитку України листом від 16 липня 2015 року № 4122-09/334 повідомило позивача, що зовнішньоекономічні операції не відповідають критеріям п. 2 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 р. N 1409 (1409-2007-п) (далі - Порядок № 1409), відтак відсутні підстави для видачі висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

Позивач, вважаючи таке рішення позивача протиправними, звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені п. 9 Порядку № 1409 (1409-2007-п) підстави для відмови у наданні висновку, є вичерпними та не передбачають вимоги надання документального підтвердження обґрунтування необхідності продовження встановленого строку розрахунків на певний період, а також з того, що законодавство не передбачає повноважень Мінекономрозвитку України перевіряти строки поставки за договорами між суб'єктами господарювання та на підставі чого укладено Контракт.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не доведено здійснення ним поставки саме за міжнародним тендером, в той час, як наявні у справі матеріали свідчать про загальний порядок здійснення поставки за міжнародним контрактом шляхом акцепту пропозиції покупця, на який не розповсюджується дія Порядку № 1409 (1409-2007-п) , відтак і відсутні підстави для продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Ч. 1 ст. 2 вказаного закону визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

За змістом ст. 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 р. N 1409 (1409-2007-п) затверджено Порядок № 1409 (1409-2007-п) , який визначає механізм віднесення операцій резидентів до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, а також умови видачі висновків щодо перевищення встановлених у статтях 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" строків проведення розрахунків за такими операціями.

Згідно з п. 3 Порядку № 1409 (1409-2007-п) висновок стосовно віднесення операцій резидента до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, та продовження встановлених строків (далі - висновок) видається Мінекономрозвитку.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1409 (1409-2007-п) для одержання висновку резидент подає Мінекономрозвитку такі документи:

1) складений у довільній формі лист-звернення, що містить дані про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення, із зазначенням суми заборгованості та обґрунтуванням необхідності продовження встановленого строку на певний період;

2) засвідчені в установленому порядку:

копія зовнішньоекономічного договору (контракту), в якому зазначаються адреса та банківські реквізити іноземних контрагентів. Якщо договір укладено іноземною мовою, заявник додає його переклад на українську мову;

копії документів, що підтверджують здійснення зовнішньоекономічної операції, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, вантажних митних декларацій, коносамента, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг).

Як встановлено судами позивачем подано Мінекономрозвитку України передбачені п. 4 Порядку № 1409 (1409-2007-п) документи.

Підставами для відмови у видачі висновку відповідно до п. 9 Порядку № 1409 (1409-2007-п) є:

1) подання резидентом документів: з порушенням вимог, зазначених у пункті 4 цього Порядку; що містять недостовірну інформацію;

2) невідповідність поданих резидентом документів законодавству.

Як вірно вказано судом першої інстанції підстави для відмови у наданні висновку, передбачені п. 9 Порядку № 1409 (1409-2007-п) , є вичерпними та не передбачають вимоги надання документального підтвердження обґрунтування необхідності продовження встановленого строку розрахунків на певний період. Обґрунтування необхідності продовження встановленого строку розрахунків, згідно вимог підпункту 1 пункту 4 Порядку, зазначається у самому листі-зверненні, що й було зроблено позивачем.

У відмові Мінекономрозвитку України у наданні висновку про продовження строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними операціями вказано, що зовнішньоекономічні операції за Контрактом № 1 не відповідають критеріям п. 2 Порядку № 1409 (1409-2007-п) . Проте така відмова є не вмотивованою, відповідачем не зазначено яким саме критеріям не відповідають подані документи зовнішньоекономічної операції, про що обґрунтовано вказано судом першої інстанції.

Доводи відповідача про те, що Контракт № 1 від 17 березня 2015 року укладено не на підставі проведеного тендеру, що є необхідною умовою поширення дії Порядку № 1409 (1409-2007-п) на правовідносини щодо продовження строків розрахунків за ним, обґрунтовано спростовано судом першої інстанції з посиланням на матеріали справи, зокрема, на листування ТОВ "ЕКО" з компанією "Apollo Management Limited" з приводу укладення вказаного контракту на підставі проведеного тендеру.

При цьому, слід зазначити, що контракт, укладений між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності - резидентом та нерезидентом не повинен містити посилання на те, що він укладений саме на підставі проведення тендеру. Такої вимоги законодавство не містить. Відтак, посилання відповідача на неможливість встановити приналежність саме цього Контракту та листів, які були надані ТОВ "ЕКО" та компанією "Apollo Management Limited" до Мінекономрозвитку, до договору тендерної поставки є безпідставними та обґрунтовано спростованими судом першої інстанції.

Отже, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що подані позивачем документи відповідають вимогам п. 4 Порядку № 1409 (1409-2007-п) , а підстави для відмови у видачі висновку відсутні.

Як зазначав в своїх рішеннях (від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14) Верховний Суд України спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, скасувавши спірне рішення відповідача та зобов'язавши його видати позивачу висновку про продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією, суд апеляційної інстанції помилково скасував його законне та обґрунтоване рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.