Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Сороки М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі № 813/916/15 за позовом ОСОБА_1 до реєстраційної служби Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області про визнання дій протиправними та спонукання до вчинення дій, -

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до реєстраційної служби Старосамбірського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Львівській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність реєстраційної служби Старосамбірського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Львівській області (надалі - РС Старосамбірського РУЮ) щодо вилучення запису про заборону відчуження нерухомого майна, який зареєстрований за № 4033689 від 10.11.2006 р. Старосамбірською державною нотаріальною конторою на прізвище його батька ОСОБА_2, зобов'язати РС Старосамбірського РУЮ вилучити запис про заборону відчуження нерухомого майна, об'єкт обтяження - житловий будинок на АДРЕСА_1 (додаткові відомості зміст, характеристика обтяження: № реєстру 264210-351, внут.№ С3015 F302AF15B303456, коментарій 554-52/68).

Позов обґрунтований тим, що відповідач протиправно у відповіді від 23.01.2015 р. відмовився вилучити запис про заборону відчуження нерухомого майна, оскільки не подано необхідного документа про зняття заборони. При цьому, позивач стверджував, що у нього нема такого документу і він не може його мати, так як про це йому нічого не було відомо і заборона стосується майна його батька, яке в порядку спадкування перейшло у власність позивача. Позивач зазначає, що він звертався за останніми місцями праці свого батька для з'ясування обставин наявності у нього грошових зобов'язань, на підставі яких могло бути накладене обтяження на нерухоме майно. Однак, даних про наявність у його батька грошових зобов'язань ним здобуто не було.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ухвалити по справі рішення про задоволення позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що позивач по смерті матері ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем майна, яке складається з будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_3 вищезазначене майно прийняла у спадщину після смерті ОСОБА_2 - батька ОСОБА_1. При отриманні витягу з Державного реєстру позивачем було виявлено, що 10.11.2006 р. державним нотаріусом Старосамбірської нотаріальної контори Львівської області зареєстроване обтяження - заборона на вказане нерухоме майно. Обтяження - заборону зареєстровано на підставі повідомлення б/н від 23.05.1968 р.; видавник: не вказано.

З метою зняття заборони на нерухоме майно ОСОБА_1 звертався в РС Старосамбірського РУЮ із заявою про вилучення запису про обтяження на майно. Однак, листом №4/02.2-08/14 від 23.01.2015 р. РС Старосамбірського РУЮ відмовила позивачу у вилученні запису про обтяження на житловий будинок по АДРЕСА_1 що стало підставою звернення до суду із цим позовом.

Суди першої та апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні позов послалися на ті обставини, що позивачем не було подано необхідних документів для здійснення державної реєстрації припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, а тому відповідачем правомірно було відмовлено у здійсненні такої.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно абзацу першого частини дев'ятої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушені через наявність таких реєстраційних записів.

Абзацом першим частини першої цієї статті передбачено, що реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (868-2013-п) .

Пунктом 75 цього Порядку визначено, що документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: 1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; 3) визначений законодавством документ, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договір, укладений у порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дублікат; 6) закон, яким встановлено заборону на користування та/або розпорядження нерухомим майном; 7) інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до органу державної реєстрації прав із вимогою про зняття обтяження, при цьому, до заяви не було додано документа, що підтверджує припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, передбаченого вищенаведеним Порядком.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає обґрунтованим висновки судів першої та апеляційної інстанції, що відповідач, відмовляючи позивачу у задоволенні його заяви про зняття обтяження, діяв на підставі та в межах наданих йому повноважень і у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не були надані необхідні документи для здійснення державної реєстрації припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно та наявності підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.