Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015

у справі № 822/4906/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Ольгерд"

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.01.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.01.2015 та прийнято нову, якою позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.09.2014 № 0000321501/2236.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТК-Ольгерд" з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "ВТФ "Авіас" за липень 2013 року в частині формування податкових зобов'язань та ТОВ "Праус" за квітень 2014 року, ТОВ "Київ Ліквід Петроліум" за квітень, травень, червень 2014 року, ТОВ "Талис Плюс" за період з 01.11.2013 по 30.06.2014, ТОВ "Уністрой" за липень 2013 року, ТОВ "НК Альфа-Нафта" за липень 2013 року, ТОВ "Галнафта" за липень, серпень 2011 року, ТОВ "Барилит Плюс" за травень 2014 року в частині формування податкового кредиту, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт від 22.08.2014 № 3547/15-1/37098324, у висновках якого встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14332305,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 09.09.2014 № 0000321501/2236, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 13630815,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6815407,00 грн.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, зокрема, щодо не підтвердження фактів придбання газу та нафтопродуктів позивачем від контрагентів - ТОВ "Праус", ТОВ "Київ Ліквід Петроліум", ТОВ "Талис Плюс", ТОВ "Уністрой", ТОВ "Галнафта", ТОВ "Барилит Плюс", зроблені, виходячи з того, що зазначені контрагенти не приймали будь-яку участь у транспортуванні товарів. Акти прийому-передачі підписані формально, без перевірки фактичної наявності ресурсів. При цьому, згідно інформації, отриманої від податкових органів (відповідних актів), контрагенти позивача фактично поставку газу та нафтопродуктів не здійснювали, у зв'язку з відсутністю у них виробничих та трудових ресурсів для виконання будь-якого виду господарської діяльності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача із контрагентами не мали реального характеру, та, виходячи з цього, незважаючи на наявність у платника податку (позивача) податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, у нього відсутні правові підстави для формування податкового кредиту.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Матеріали справи свідчать, що факт здійснення господарських операцій з поставки газу та нафтопродуктів між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Праус", ТОВ "Київ Ліквід Петроліум", ТОВ "Талис Плюс", ТОВ "Уністрой", ТОВ "Галнафта", ТОВ "Барилит Плюс", підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, договорами, податковими накладними, актами приймання-передачі.

На підтвердження здійснення оплати контрагентам позивачем надано копії платіжних доручень.

Також, позивачем надано документи (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні) на підтвердження послуг з перевезення паливно-мастильних матеріалів та надання автопослуг, укладеними за результатами взаємовідносин між ним та ПП "Капрайя" (місце складання актів - м. Хмельницький), ТОВ "Кременчукнафтопродуктсервіс" (місце складання актів - м.Кременчук).

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 залишити без змін.

ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .