Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

секретаря судового засідання: Носенко Л.О.,

за участю представника Запорізької митниці Мартиневич А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року, -

У серпні 2011 року ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці № 112000006/2011/000380/1 від 03.03.2011 та № 07-02-09-24/3863 від 30.05.2011.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

У запереченні на касаційну скаргу Запорізька митниця Міндоходів, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Встановлено, що 01.01.2011 між ВАТ "Запоріжсталь" та компанією "Veraco Alliance Ltd" (Великобританія) укладено контракт № ВП. 1323.37515.11.06И, відповідно до якого компанія "Veraco Intertrading Ltd" взяла на себе зобов'язання продати та поставити на умовах DAF- кордон Польщі/України прикордонні станції Ізов/Хрубешов (згідно "Інкотермс - 2000"), а покупець - прийняти та оплатити кокс доменний, кількість, скорочений технічний опис та позначення якого перелічені в специфікаціях до Контракту, які є його невід'ємними частинами.

На виконання умов Контракту компанія "Veraco Intertrading Ltd." поставила кокс грубий кам'яновугільний доменний кількістю 988,332 тн. у сухій вазі за ціною 325 дол. США за тонну.

Декларантом позивача при митному оформленні товару до Запорізької митниці надано ВМД №112030000/2011/006088 від 01.03.2011 для митного оформлення вантажу у режимі "Імпорт". Митну вартість товару визначено за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод № 1). Для підтвердження митної вартості надано наступні документи: контракт № ВП. 1323.37515.11.06И від 01.01.2011 зі специфікацією № 1; рахунок - фактура № 22 від 20.02.2011; висновок по контролю якості № PGL/TC/DEW/54A/11 від 23.02.2011; сертифікат походження № PL/MF/AE 0032564 від 20.02.2011; ДМВ-1; комерційний акт № 1417/2011 від 20.02.2011; лист технічного відділу ВАТ "Запоріжсталь" № 9-41/1094950 від 15.10.2010 з роз'ясненнями про те що кокс не є ливарним, а також з описом технічного принципу використання коксу; копія вантажної митної декларації країни-відправлення (із перекладом) № 11PL303030E0002800 від 20.02.2011; копія вантажної митної декларації № 11PL303030E0002800 від 20.02.2011; висновок ДП "Держзовнішінформ" № 7/826 від 30. 12.2010 технічна специфікація виробника № 95/199 від 21.09.2010.

На запит митного органу про надання додаткових документів, а саме - інформації зовнішньоторгівельних організацій про вартість товару та /або сировини; відповідної бухгалтерська документація (згідно якої товар було знято з обліку зі складу відправника товару); договору з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інших документів для підтвердження митної вартості товарів, позивачем вказано про неможливість надати вказані документи.

03.03.2011 Запорізькою митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 112000006/2011/000380/1 за методом № 3. У ньому вказано, що метод № 1 неможливо застосувати в зв'язку із відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару; метод № 2 неможливо застосувати у зв'язку з відмінністю певних фізичних характеристик; застосована наявна у митного органу інформація про вартість операції подібними товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту є максимально наближеним до нього (цінова база ЄАІС ДМСУ).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що Запорізька митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а відтак дійшли висновку про відсутність підстав для скасування рішення № 112000006/2011/000380/1 від 03.03.2011.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 265 чинного на час спірних правовідносин Митного Кодексу України (4495-17) (далі - МК) митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 (339-2008-п) , та Порядку декларування митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Зі змісту норм пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів та частини четвертої статті 266 МК України убачається, що позивач не зобов'язаний надавати повний перелік документів, визначених пунктом 11 зазначеного Порядку. При цьому витребування таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом з тим, витребувавши перелік додаткових документів, передбачених пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

У разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 266 МК України зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

У випадку якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність рішення Запорізької митниці про застосування третього методу визначення митної вартості товару.

Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про наявність підстав для скасування рішення Запорізької митниці № 112000006/2011/000380/1 від 03.03.2011 у зв'язку із тим, що подані декларантом документи давали можливість встановити митну вартість товару за ціною договору.

За змістом статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року - скасувати.

Визнати протиправним і скасувати рішення Запорізької митниці № 112000006/2011/000380/1 від 03.03.2011.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.