Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Іваненко Я.Л., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 16.02.2015 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області про перерахунок пенсії,

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області, в якому просила визнати протиправною відмову відповідача перерахувати пенсію, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням матеріальної допомоги, вихідної допомоги та індексації заробітної плати відповідно до довідки Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області від 29.12.2014 р. № 96.

Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 16.02.2015 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області щодо відмови в здійсненні перерахунку розміру пенсії ОСОБА_3 Зобов'язано відповідача здійснити розрахунок розміру та виплату пенсії позивача з 31.12.2014 р. в розмірі 70% від заробітної плати з урахуванням матеріальної допомоги, вихідної допомоги та індексації заробітної плати відповідно до довідки Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області від 29.12.2014 р. № 96.

У касаційній скарзі представник Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області з посиланням на порушення норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.12.2014 р. позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Ізяславському районі Хмельницької області та з цього часу їй призначено пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

20.01.2015р. позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України у Ізяславькому районі Хмельницької області із заявою про розрахунок пенсії, включивши до суми заробітної плати, з якої нараховується пенсія, інші виплати, на які нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 01.01.2011 р.

Для розрахунку пенсії позивачем надана довідка про складові заробітної, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) від 29.12.2014р. № 96, в якій зазначені усі виплати, з яких відраховувались страхові внески (єдиний внесок), з урахуванням індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та вихідної допомоги при виході на пенсію.

Листом Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області від 21.01.2015 р. № 1-9/Я позивачу відмовлено в обчисленні розміру пенсії з тих підстав, що матеріальна допомога, вихідна допомога та індексація заробітної плати не є надбавкою чи премією, тому включити їх у розрахунок для обчислення пенсії немає законних підстав.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, вихідної допомоги при виході на пенсію, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Колегія суддів погоджується таким висновком судів, виходячи з наступного.

Умови та порядок пенсійного забезпечення державних службовців визначено статтею 37 Закону України "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII (3723-12) ).

За змістом частини першої цієї статті (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 70 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок (частина друга статті 33 Закону № 3723-ХІІ).

Аналіз зазначених положень законів дає підстави до висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.

Статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Відповідно до частини першої цієї норми до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно до частини першої статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Як встановлено судами та вже зазначалось вище, згідно довідки від 29.12.2014 р. № 96 позивач отримувала індексацію заробітної плати, матеріальну допомогу на оздоровлення і для вирішення соціально-побутових питань та вихідну допомогу при виході на пенсії, з яких відраховувались страхові внески (єдиний внесок).

Таким чином, висновок судів про те, що матеріальна допомога та інші виплати, з яких відраховувались страхові внески (єдиний внесок) включається до складу заробітної плати державного службовця, враховується при обчисленні розміру його пенсії, є правильним.

Такий висновок судів відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 14.05.2013 р. (справа № 21-125а13).

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційних скарг не знайшли своїх підтверджень, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, а тому підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області відхилити, а постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 16.02.2015 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.