Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. Суддів Мороз Л.Л. Шведа Е.Ю. секретар судового засідання Носенко Л.О.,

за участі: представника Поліського філіалу Українського ордена "Знак Пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького Дикого Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку у залі суду справу за позовом Поліського філіалу Українського ордена "Знак Пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького до Житомирської районної державної адміністрації, третя особа - Головне управління Держземагенства у Житомирській області про визнання недійсним розпорядження за касаційною скаргою Поліського філіалу Українського ордена "Знак Пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького (далі - Поліський філіал УКРНДІЛГА) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року

У жовтні 2012 року Поліський філіал УКРНДІЛГА в Житомирському окружному адміністративному суді пред'явив позов до Житомирської РДА, третя особа - Головне управління Держземагенства у Житомирській області про визнання недійсним розпорядження.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням виконавчого комітету Житомирської районної ради Житомирської області від 12 грудня 1960 року № 349 Поліській агролісомеліоративній дослідній станції (зараз Поліський філіал УКРНДІЛГА) була надана у користування земельна ділянка площею 5,0 га земель держлісфонду у квадраті № 63 Богунського лісництва Житомирського ліспгосзагу.

Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 01 квітня 1961 року № 325-р передано земельну ділянку площею 5,0 га вказаній науковій установі без вилучення із земель держлісфонду.

30 серпня 2010 року та повторно 13 вересня 2010 року позивачем після отримання висновків контролюючих органів на затвердження до Житомирської РДА була подана технічна документація на вказану земельну ділянку площею 5,0 га для передання її у постійне користування.

Однак ця технічна документація на початку 2011 року була повернута відповідачем без надання відповіді та зазначення причин відмови в її затвердженні.

В той же час спірним розпорядженням Голови Житомирської РДА від 25 серпня 2011 року № 818 передано у власність 24 громадян земельні ділянки для ведення садівництва на території Кам'янської сільської ради загальною площею 2,3687 га., які входять до складу земель, наданих для користування Поліському філіалу УКРНДІЛГА.

Вважає, що вказане розпорядження було видано з порушенням чинного земельного законодавства та воно є таким, що порушує його право користування земельною ділянкою, оскільки Розпорядження Ради Міністрів УРСР від 01 квітня 1961 року № 325-р про передачу земельної ділянки позивачу ніким не скасоване і є чинним.

Крім того, спірним розпорядженням змінено цільове призначення земельної ділянки, внаслідок чого земельна ділянка лісового фонду, яка вкрита лісом, передана для ведення садівництва.

Просив визнати недійсним розпорядження Житомирської РДА від 25 серпня 2011 року № 818, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу Кам'янської сільської ради та передано у власність 24 громадян для ведення садівництва на території Кам'янської сільської ради загальною площею 2,3687 га.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Поліський філіал УКРНДІЛГА просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Поліський філіал УКРНДІЛГА є юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Житомирської міської ради 12 травня 2000 року, та є державною науковою установою, яка заснована на державній власності на базі майна Поліської лісової науково-дослідної станції і належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської районної ради від 12 грудня 1960 року № 349 Поліській агролісомеліоративній дослідній станції, правонаступником якої є Поліський філіал УКРНДІЛГА, надано у тимчасове користування без виключення із держлісфонду земельну ділянку площею 5,0 га земель в кв. 63 Богунського лісництва Житомирського ліспгосзагу для будівництва адміністративних лабораторних корпусів та жилих будинків.

Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 01 квітня 1961 року № 325-р передано земельну ділянку площею 5,0 га Поліській агролісомеліоративній дослідній станції в тимчасове користування без вилучення із земель держлісфонду.

В 2010 році Поліський філіал УКРНДІЛГА розробляв технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 4,9922 га на території Кам'янської сільської ради Житомирського району та направляв її для затвердження 30 серпня 2010 року та 13 вересня 2010 року до Житомирської РДА, але стосовно цієї технічної документації із землеустрою відповідачем рішення не приймались.

25 серпня 2011 року Житомирською РДА прийнято розпорядження № 818 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу Кам'янської сільської ради у власність 24 громадян для ведення садівництва на території Кам'янської сільської ради загальною площею 2,3687 га.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено суду, як саме вказане розпорядження порушило його права, свободи чи інтереси.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не має права звертатися з позовом про скасування розпорядження Житомирської РДА, так як він не належить до кола осіб, на яких поширюється дія цього розпорядження, оскільки у нього не має правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає вказати на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України підставами набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Розпорядження Житомирської РДА від 25 серпня 2011 року № 818 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за своєю правовою природою є індивідуальними актами застосування норм права (правозастосовчими актами індивідуальної дії), які за юридичними наслідками відносяться до правоконстатуючих актів (констатують факт надання згоди, затвердження), та є виконаними в силу самого факту їх прийняття, а тому є такими, що вичерпали свою дію одночасно з їх прийняттям.

Адміністративний акт, який вичерпав свою дію, не може бути скасований чи змінений, а захист прав особи може здійснюватись лише в напрямку подолання негативних наслідків, що виникли внаслідок прийняття такого адміністративного акта.

Судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору не встановлено чи виконано в спірному випадку розпорядження відповідача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок шляхом використання особами свого права на отримання у приватну власність спірних земельних ділянок та отримання державних актів на право власності на ці земельні ділянки.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, в матеріалах справи, що розглядається, відсутні докази отримання особами державних актів на право власності на земельні ділянки.

Ці обставини не встановлювалися ані судом першої інстанції, ані судом другої інстанції. Суд апеляційної інстанції лише вказав, що законність оскаржуваного розпорядження та державних актів на право власності на земельні ділянки були предметом розгляду загальними судами, однак в матеріалах справи будь-яких судових рішень з цього спору немає, а отже, відповідні обставини встановлені на підставі доказів, яких немає у справі.

Між тим встановлення цих обставин мають суттєве значення з огляду на визначення юрисдикції суду, якому підвідомчий даний спір та можливості розгляду спору за наявності такого що набрало законної сили судового рішення.

З урахуванням викладеного, зважаючи на межі касаційного перегляду, встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Поліського філіалу Українського ордена "Знак Пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року у справі за позовом Поліського філіалу Українського ордена "Знак Пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького до Житомирської районної державної адміністрації, третя особа - Головне управління Держземагенства у Житомирській області про визнання недійсним розпорядження скасувати та вказану справу у цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.