Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасне будівництво "ПІБ"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 р.

у справі № 826/10152/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасне будівництво "ПІБ"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасне будівництво "ПІБ" (далі - позивач, ТОВ "СБ "ПІБ") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2015 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі від 06.01.2015 р. № 0000022203.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2015 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Сучасне будівництво "ПІБ", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 р. скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2015 р. залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Дарницькому районі проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "СБ "ПІБ" з питань дотримання вимог чинного законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Ньюіст Україна" за період з 01.03.2014 р. по 30.04.2014 р., ТОВ "Софія" ЛТД, ТОВ "Мегатранс-Груп ЛТД" за період з 01.04.2014 р. по 30.04.2014 р., ТОВ "Компанія "Сорбіт" за період з 01.06.2014 р. по 30.06.2014 р., ТОВ "Грант Буд" та ПП "Пром-Тех-Снаб" за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р., за результатами якої складено акт від 22.12.2014 р. № 10400/26-51-22-03/37447591

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст. 201 ПК, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 662 726,92 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015 №0000022203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 662 726,92 грн.

Суд апеляційної інстанцій визнав обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.03.2014 між ТОВ "СБ "ПІБ" (замовник) та ТОВ "Ньюіст Україна" (виконавець) укладено договір № 35, за яким виконавець зобов'язується за завданням замовника здати у визначені строки оздоблювані роботи на об'єкті будівництва "Житловий будинок з вбудованими приміщеннями по вул. Симоненка, 4-А, м. Вишгород, Київська область, секція 3".

Крім того, між ТОВ "СБ "ПІБ" (замовник) та ТОВ "Софія" ЛТД" (виконавець) укладено договори від 02.04.2014 № 39 та від 09.04.2014 № 44, за якими виконавець зобов'язується за завданням замовника здати у визначені строки роботи на об'єкті будівництва "Житловий будинок з вбудованими приміщеннями по вул. Симоненка, 4-А, м. Вишгород, Київська область".

Також між ТОВ "СБ "ПІБ" (замовник) та ТОВ "Компанія "СОРБІТ" (виконавець) укладено договори від 02.06.2014 № 54, № 55 та від 10.06.2014 № 56, за якими виконавець зобов'язується за завданням замовника здати у визначені строки роботи з спорядження фасаду, електротехнічні роботи на об'єкті будівництва "Житловий будинок з вбудованими приміщеннями по вул. Симоненка, 4-А, м. Вишгород, Київська область".

01.08.2014 р. між ТОВ "СБ "ПІБ" (замовник) та ПП "ПРОМ-ТЕХ-СНАБ" (виконавець) укладено договори № 60, № 61, № 62, за якими виконавець зобов'язується за завданням замовника здати у визначені строки роботи з спорядження фасаду, електротехнічні роботи на об'єкті будівництва "Житловий будинок з вбудованими приміщеннями по вул. Симоненка, 4-А, м. Вишгород, Київська область".

07.04.2014 р. між ТОВ "СБ "ПІБ" (Покупець) та ТОВ "Мегатранс-Груп ЛТД" (Продавець) укладено договір від № 40, згідно з яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця партії товару (плити дорожні та перетинки 9ПБ для будівництва).

Крім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ "ГРАНД БУД" (Продавець) укладено договір від 18.08.2014 № 63, за якими продавець зобов'язується передати у власність Покупця будівельну та іншу продукцію (перетинки 9ПБ для будівництва).

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, у позивача відсутня: проектно-кошторисна документація, дозволи, звіти про використання матеріальних ресурсів, сертифікати, накладні на всі використані матеріали, акти передачі фронту робіт, плани фінансування будівництва, локальні кошториси тощо.

При цьому слід зазначити, що господарські операції між позивачем та контрагентами фактично не мали реального характеру, отримання робіт не підтверджено належним чином складеними документи та не доведено їх подальше використання в своїй господарській діяльності.

Отже, не вбачається підстав вважати, що між позивачем та контрагентами реально здійснені та фактично виконані господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасне будівництво "ПІБ" відхилити.

2.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 р. залишити без змін.

3.ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .