Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Вербицька О.В. Судді: Бившева Л.І. Маринчак Н.Є. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р.

у справі № 820/19087/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" (далі - позивач, ТОВ "ТП "Агронафтопродукт") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 04.10.2013 р. № 0001152201, від 13.02.2014 р. № 0520302203, від 18.06.2014 р. № 4520302203, № 4620302203, № 4720302203.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "ТП "Агронафтопродукт" щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Елінг Буд-ХХІ" за лютий 2013 р., за результатами якої складено акт № 407/20-30-22-01/31149289 від 30.08.2013 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 201.4 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 122003,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001152201 від 04.10.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 122003,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 61001,50 грн.

Також ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "ТП "Агронафтопродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "НВП "Спеценергосервіс" за квітень 2013 р., за результатами якої складено акт № 136/20-30-22-03/31149289 від 15.01.2014 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем ст. 198, п. 200.1, ст. 201 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 52055 грн. у квітні 2013 р.

На підставі акта перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0520302203 від 13.02.2014 року про зменшення позивачу розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 52055,00 грн.

Крім того, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "ТП "Агронафтопродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "Елінг Буд-ХХІ" за березень 2013 р. та з ТОВ "Трейд-Имекс" за грудень 2013 року, за результатами якої складено акт № 1990/20-30-22-03/31149289 від 26.05.2014 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: ст. 139 ПК України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 12384858 грн.; ст. 198, п. 200.1, ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на 2451477 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення: № 4520302203 від 18.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3677215,50 грн.; № 4620302203 від 18.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 3529684,50 грн.; № 720302203 від 18.06.2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у сумі 25494,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що позивачем реально здійснювалися господарські операції з контрагентами, що підтверджено первинними документами.

Суд касаційної інстанції не може повністю погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на підставі договору від 15.01.2013 р. № 15/01 було придбано у ТОВ "Елінг Буд XXI" щебінь з природного каменю для будівельних робіт, марки М 1000, фракція 40-70 у кількості 1678,309 куб. м. на загальну суму 732018,00 грн.

Крім того, згідно договору поставки від 31.01.13 р. № 31/01 позивачем придбано у ТОВ "НВП "Спеценергосервіс" будівельні матеріали на загальну суму 312 332,04 грн.

Крім того, згідно договору будівельного підряду від 22.11.13 р. № 22/11, ТОВ "Трейд-Имекс" виконало для позивача комплекс робіт на об'єкті "Реконструкція майнового комплексу під ХЦПТО ДСЗ з розміщенням додаткових будівель по вул. Артема, 1 в м. Дергачі".

Також, згідно договору про виконання робіт від 27.11.13 р. № 27/11, ТОВ "Трейд-Имекс" виконало для позивача роботи по облаштуванню дорожнього покриття на об'єкті будівництва "Реконструкція майнового комплексу під ХЦПТО ДСЗ з розміщенням додаткових будівель та споруд по вул. Артема, 1 в м. Дергачі. Комплексний благоустрій території".

Згідно з договорами поставки від 11.02.2013 р. № 11/02 та від 13.02.2013 р. № 13/02, позивачем у березні 2013 року придбано у ТОВ "Елінг Буд XXI" будівельні матеріали на загальну суму 3063288,66 грн.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що судам попередніх інстанцій, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що дослідженню судами підлягала перш за все реальність операцій позивача, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214- 215, 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. скасувати.

3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .