826/11530/14 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємтсв - 23.02.2016 Прийняття

Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 23.07.2014 № 0001444201 та № 0001454201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про реорганізацію відповідача з Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на правонаступника - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової перевірки ПрАТ "МТС Україна" з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Фрімоушн" (попередня назва ТОВ "Айфрі Україна") за період з 01.01 по 31.08.2012, складено акт № 32/28-10-42-10/14333937 від 14.07.2014, в якому зафіксовано порушення: п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 2 642 871 грн., в т.ч.: за 1 квартал 2012 року в сумі 1 087 363 грн., за півріччя 2012 року в сумі 2 484 849 грн., за 3 квартали 2012 року в сумі 2 642 871 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 2 111 111 грн., в т.ч. по періодах: січень 2012 року - 220 220 грн., лютий 2012 року - 423 390 грн., березень 2012 року - 224 970 грн., квітень 2012 року - 474 827 грн., травень 2012 року - 509 475 грн., червень 2012 року - 132 002 грн., липень 2012 року - 123 768 грн., серпень 2012 року - 2 459 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 23.07.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001444201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 638 889 грн., в т.ч.: 2 111 111 грн. основного платежу та 527 778 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001454201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 303 589 грн., в т.ч.: 2 642 871 грн. основного платежу та 660 718 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновок податкового органу обґрунтований наступним.

Відповідно до умов договору № IFR-010511 від 01.05.2011 ТОВ "Айфрі Україна" (у подальшому перейменоване у ТОВ "Фрімоушн") зобов'язалось надати послуги з технічної підтримки телекомунікаційних послуг ПрАТ "МТС Україна" при зверненні користувачів мережі замовника до виконавця для отримання контенту. До послуг з технічної підтримки належить забезпечення технічної можливості отримання контенту користувачами мережі ПрАТ "МТС".

За умовами договору № MD-11-11297 від 15.11.2011 ТОВ "Айфрі Україна" взяло на себе зобов'язання з технічного супроводу, організації та проведення на території України рекламної акції під умовною названою "Смартфон щодня, планшет - щотижня" з метою популяризації послуг Безлімітний Інтернет з Opera mini на день, Безлімітний Інтернет з Opera mini на місяць серед існуючих абонентів ПрАТ "МТС", а також залучення нових користувачів та збільшення обсягів продажу послуг.

Згідно договору № IFREE-10120012 від 01.01.2012 ТОВ "Айфрі Україна" зобов'язалось виконати роботи з розробки програмного забезпечення "Football Fans Guide".

Відповідно до договору № IFR-010612 від 01.06.2012 ТОВ "Айфрі Україна" зобов'язалось надавати послуги із забезпечення технічної можливості отримання доступу до контенту користувачами послуг зв'язку ПрАТ "МТС Україна".

На підставі названих договорів були складені акти виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 12 585 100 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2 111 111 грн.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів та сформував валові витрати та податковий кредит.

Разом з тим, досудовим розслідуванням встановлено, що у 2011-2012 роках службові особи ТОВ "Фрімоушн" безпідставно сформували податковий кредит за рахунок підприємств з ознаками фіктивності, а саме ТОВ "Харс" та ТОВ "Ратуш".

Будучи допитаними в якості свідків засновники та керівники ТОВ "Харс" і ТОВ "Ратуш", відповідно ОСОБА_4 та ОСОБА_5, пояснили, що зареєстрували підприємства за грошову винагороду та не мають відношення до їх фінансово-господарської діяльності.

Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 28.05.2013 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

За даними акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 23.08.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки" ТОВ "Фрімоушн" неправомірно сформувало податковий кредит за рахунок податкових накладних виданих ТОВ "Ратуш" та ПП "Альфа-ком", а також задекларувало податкові зобов'язання за результатами господарських операцій з ПрАТ "МТС Україна".

На думку податкового органу наведене свідчить про те, що видані ТОВ "Фрімоушн" первинні документи не мають юридичної сили, у зв'язку з тим, що відображені в них господарські операції фактично не відбулися, а відтак позивачем занижено податок на прибуток за І-ІІІ квартали 2012 року на 2 642 871 грн. та занижено податок на додану вартість за січень-серпень 2012 року на 2 111 111 грн.

Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження товарності угод, укладених з ТОВ "Фрімоушн", позивачем було надано копії: наказу № ОД/П-505/1 від 15.11.2011 про проведення рекламної акції під умовною назвою "Смартфон" - щодня, планшет - щотижня; актів прийому-передачі наданих послуг; податкових накладних; платіжних доручень, які підтверджують, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент проведення перевірки у ПрАТ "МТС Україна" були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ "Фрімоушн".

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ "Фрімоушн", підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій вірно не взято до уваги посилання відповідача на те, що за фактами фіктивного підприємництва порушено кримінальні справи відносно посадових осіб ТОВ "Ратуш" та ТОВ "Харс", оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками спірної операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг (тобто між ТОВ "Фрімоушн" та ТОВ "Ратуш", ТОВ "Харс", ПП "Альфа-ком") не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ "Фрімоушн".

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Допустити заміну по даній справі відповідача - Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників.