Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Приватного підприємства "Торгівельна компанія "Хорол-Інвест ЛТД" (далі - Підприємство) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі № 826/20797/14 за адміністративним позовом Підприємства до Головного державного ревізора-інспектора відділу відшкодування податку на додану вартість Управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві Кузьменко Валентини Миколаївни (далі - Інспектор), третя особа: Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ),

про визнання дій протиправними,-

У грудні 2014 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Інспектора щодо внесення завідома неправдивої інформації до акту від 19.12.2014 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо суми бюджетного відшкодування.

Зазначило, що Інспектором була внесена неправдива інформація до акту перевірки щодо завищення суми бюджетного відшкодування.

28 січня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, у задоволенні позову відмолено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначили, що Інспектор під час здійснення перевірки діяла у межах наданих їй законодавством повноважень на проведення камеральної перевірки та оформлення результатів такої перевірки не порушуючи законних інтересів Підприємства.

Підприємство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись па порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 18.11.2014 Підприємством була подана до ДПІ податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

З 21.11.2014 до 19.12.2014 Інспектором була здійснена камеральна перевірка Підприємства щодо правомірності нарахування ним суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 165 700,00 грн., за наслідками якої 19.12.2014 був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Підприємством у порушення вимог п.,п. 200.1, 200.4, абз. "б" п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України завищена сума бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року у розмірі 165 700,00 грн.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76, п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України камеральна перевірка даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, проводиться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Податковим кодексом України (2755-17) , без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення; при цьому камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність.

Суди встановили, що Інспектором була здійснена камеральна перевірка податкової декларації Підприємства за жовтень 2014 року.

Аналізом результатів опрацювання податкової декларації за вказаний звітний (податковий) період, за наслідками якого виникло від'ємне значення до періоду, у якому заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість включно згідно із додатком 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, встановлено, що Підприємством була зазначена сума бюджетного відшкодування у розмірі 165 700,00 грн.

Також встановлено, що в додатку 2 декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період був зазначений місяць жовтень 2014 року, тобто період в який Підприємством була заявлена сума бюджетного відшкодування.

Згідно наказу Міністерства фінансів України № 966 від 23.09.2014 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (z1267-14) до додатку 2 податкової декларації з податку на додану вартість переноситься залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду.

Відповідно до поданої Підприємством податкової декларації за жовтень 2014 року у рядку 19 декларації зазначена сума 265 150,00 грн.

Суди правильно зазначили, що відповідно до акту перевірки Підприємством 8.12.2014 подана до податкового органу податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року із заявленою сумою бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника в банку, в якій в додатку 2 зазначено період виникнення суми бюджетного відшкодування та вказана сума від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19) за жовтень 2014 року.

Тобто, показники поданої декларації за жовтень 2014 року співпадають із показниками, зазначеними у податковій декларації за листопад 2014 року.

Відповідно до ст. 50 Податкового кодексу України надано право платнику податків на внесення змін до податкової звітності.

Однак, Підприємством не подавався уточнюючий розрахунок до податкової декларації та відповідно не надано належних доказів підтвердження зазначених у деклараціях сум податку на додану вартість.

Суди обґрунтовано зазначили, що акт перевірки та викладені в ньому висновки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки, а дії податкового органу зі здійснення перевірки та складання акту є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції та не порушують жодних прав платника.

Висновки акту перевірки не породжують для платника податків прав чи обов'язків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не мають обов'язкового характеру для платника. Порушення прав Підприємства в даному випадку може виникнути лише з прийняттям податковим органом відповідного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Торгівельна компанія "Хорол-Інвест ЛТД" відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.