Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

секретар судового засідання - Ярош Д.В.,

за участю

представника відповідача - Болейко - Чечуй В.О.,

позивач не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року

у справі № 2а-14875/12/2670

за позовом ОСОБА_5

до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального

господарства України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

У жовтні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Просив суд визнати протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити дії, передбачені п.13 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (630-2005-п) .

Свої позовні вимоги обгрунтовув тим, що згідно п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) у тому випадку, коли опалювальні пристрої в квартирі обладнано приладами-розподілювачами теплової енергії, а обсяг спожитої теплової енергії обліковується загальнобудинковим лічильником тепла, розрахунок плати за тепло здійснюється виконавцем цієї послуги за Методикою, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. З часу прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 630 (630-2005-п) пройшов тривалий час, але центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства до цих пір не затвердив зазначену в постанові Методику. На скаргу позивача від 10 вересня 2012 року до Міністра з цього питання, його заступник листом від 28 вересня 2012 року повідомив, що вичерпну відповідь надано в листах від 09 квітня 2012 року та від 02 серпня 2012 року. Проте, в листах від 09 квітня 2012 року та від 02 серпня 2012 року відсутня вичерпна відповідь, а надана інформація містить протиріччя. Так, в листі від 09 квітня 2012 року Мінрегіон зазначив, що Методика не розроблена та не затверджена і її розроблення включено до Плану нормотворчої діяльності Міністерства на 2012 рік, а в листі від 02 серпня 2012 року Мінрегіон зазначив, що Методика затверджуватись не буде. Не затвердження Методики, зазначеної в п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) , призвело до того, що позивач, як споживач тепла, квартира якого обладнана приладами-розподілювачами теплової енергії, отримує його за ціною, яка розрахована не належним чином, що є порушенням прав споживача згідно статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів". Такою бездіяльністю відповідача вважає своє право, як споживача, порушеним, а тому звернувся до суду за його захистом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України щодо реалізації п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (630-2005-п) .

Зобов'язано Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України вчинити дії на реалізацію п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (630-2005-п) .

Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з того, що відповідачем допущено протиправну діяльність щодо реалізації п.13 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) , тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить повністю скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На адресу Вищого адміністративного суду України письмових заперечень від ОСОБА_5 не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутньої в судовому засіданні представника відповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.07.2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".

Правилами регулюються відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (п.1 Правил).

Згідно п.13 Правил у разі коли опалювальні пристрої в квартирі (будинку садибного типу) обладнано приладами-розподілювачами теплової енергії або потужність приладів опалення (радіаторів) не відповідає розрахунковій, споживач оплачує послуги за результатами розрахунків витрат тепла, які здійснюються виконавцем за методикою, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про те, що з часу прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 630 (630-2005-п) пройшов тривалий час, але центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства до цих пір не затвердив зазначену в постанові Методику.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

На час прийняття Кабінетом Міністрів України вказаної постанови центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства було Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року № 323 "Про утворення Міністерства регіонального розвитку та будівництва України і Міністерства з питань житлово-комунального господарства України" (323-2007-п) утворено Міністерство з питань житлово-комунального господарства України. Указом Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (1085/2010) утворено Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

31.05.2011 року Указом Президента України № 633/2011 (633/2011) затверджено Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Підпунктом 2 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мінрегіон України відповідно до покладених на нього завдань затверджує методики визначення норм споживання житлово-комунальних послуг (крім споживання природного газу та електроенергії), нормативів витрат і втрат ресурсів, що використовуються у житлово-комунальній сфері, вартості утримання та технічного обслуговування об'єктів житлово-комунального господарства.

За правилами пп.14, 15 п.4 Положення Мінрегіон України розробляє та координує програми підвищення енергоефективності та енергозбереження в житлово-комунальному господарстві, обладнання житлових будинків засобами обліку і регулювання споживання води та теплової енергії, формує прогнозні баланси споживання теплової енергії; забезпечує виконання державних програм у відповідних сферах; функціонування системи базових організацій з науково-технічної діяльності у будівництві.

Пунктом 6 Положення передбачено, що Мінрегіон України для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку:

1) залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, у тому числі на договірній основі, працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади;

2) одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування,підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

3) скликати наради, створювати комісії таробочі групи;

4) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами;

5) скасовувати відповідно до закону накази керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, підконтрольних та підзвітних Міністерству, з питань, що належать до його компетенції;

6) утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати для забезпечення виконання покладених на нього завдань відповідні підприємства, установи і організації.

Скаржник свою касаційну скаргу обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій не у повній мірі здійснено перевірку діяльності та повноважень Мінрегіону по реалізації пункту 13 Постанови № 630 (630-2005-п) . Зазначений пункт постанови не передбачає строків розроблення та затвердження такої методики. Мінрегіон був позбавлений можливостей для замовлення науково - дослідної розробки у зв"язку з відсутністю фінансування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з твердженням скаржника, з огляду на таке.

Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України визначено повноваження відповідача щодо вчинення ряду заходів, необхідних для виконання покладених на нього завдань.

На момент звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства є саме Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

На звернення позивача від 27.02.2012 року щодо питання, зокрема, розроблення відповідно п.13 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (630-2005-п) Методики щодо порядку проведення розрахунків за надані споживачам послуги з централізованого водопостачання в умовах використання приладів обліку, відповідач листом від 09.04.2012 року повідомив, що Методика не розроблена та не затверджена. Розроблення включено до Плану нормотворчої діяльності Міністерства на 2012 рік.

Разом з тим, в листі від 02.08.2012 року на звернення позивача від 09.07.2012 року відповідач зазначив, що Методика затверджуватись не буде та вказав про прийняття рішення щодо внесення відповідних змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (630-2005-п) , як таких, що не відповідають стратегії держави у запровадженні комерційного обліку води та теплової енергії. Положення спірного п.13 Правил буде виключено або викладено у новій редакції, а тому, за твердженням відповідача, методика розрахунків тепла у разі, коли опалювальні пристрої в квартирі (будинку садибного типу) обладнано приладами-розподілювачами теплової енергії або потужність приладів опалення (радіаторів) не відповідає розрахунковій, затверджуватися не буде.

На момент ухвалення оскаржуваного судового рішення жодних дій щодо реалізації п.13 постанови Кабінету Міністрів України 21.07.2005 року № 630 (630-2005-п) відповідачем не вчинено.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не приймає до уваги доводи скаржника про неможливість замовлення науково-дослідної розробки у зв"язку з відсутностю фінансування, оскільки ці обставини не звільняють відповідача від обов"язку щодо виконання покладених на нього обов"язків щодо розроблення зазначеної Методики.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про недоведеність позивачем підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі № 2а-14875/12/2670 - залишити без змін.

ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.