875/8/15 Про примусове відчуження частини земельної ділянки - 28.01.2016 Прийняття

5.03.2015 р. Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про примусове відчуження частини земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що позивачі є власниками земельної ділянки загальною площею 1,7981га. В зв'язку з будівництвом державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі ДП "Укренерго") і здійсненням подальшої експлуатації мережі повітряних ліній 330кВ та під'їзної дороги до підстанції, виникла необхідність викупу частини земельної ділянки відповідачів, загальною площею 0,0131 га. Києво-Святошинською райдержадміністрацією отримано висновок про експертну оцінку земельної ділянки, прийнято рішення про її викуп та направлено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відповідну пропозицію. Проте, відповідачі не надали своєї згоди щодо викупу, в зв'язку з чим позивач просив задовольнити адміністративний позов, примусово відчужити у державну власність частину земельної ділянки 0,0131 га. з відшкодуванням її вартості в розмірі 1118 гр., виділити вказану земельну ділянку та зобов'язати відповідачів її звільнити.

ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не визнали адміністративний позов, звернулись з зустрічним позовом про зобов'язання Києво-Святошинської райдержадміністрації здійснити викуп у них всієї земельної ділянки площею 1,7981 га. за ціною 1278809 гр. Свої вимоги вони мотивували тим, що частину земельної ділянки, яку позивач планує залишити у їх власності, не можливо раціонально використовувати за цільовим призначенням, оскільки ДП "Укренерго" планує використати не тільки ділянку площею 0,0131 га., а й встановити на значну частину решти ділянки сервітут.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 р. первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції послався на те, що позивачем надано належні та допустимі докази того, що для суспільних потреб необхідний викуп частини земельної ділянки, площею 0,0131 га., вартість якої становить 1118 гр. Водночас, підстав для викупу всієї земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не має. Натомість, зустрічний позов є необґрунтованим, оскільки у позивачів відсутнє право вимагати від Києво-Святошинської районної державної адміністрації викупу всієї земельної ділянки площею 1,7981 га. через те, що ДП "Укренерго" не потребує отримання її у користування для будівництва та обслуговування повітряної лінії.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 звернулись з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову Києво-Святошинської райдержадміністрації та задовольнити зустрічний позов.

В обґрунтування скарги відповідачі послались на неповне з'ясування обставин. Зокрема, суд не дослідив Генеральний план запланованого будівництва, не врахував, що позивачем не додержано досудового порядку врегулювання спору, не перевірив правильність наданої позивачем оцінки земельної ділянки. Висновок щодо ціни земельної ділянки, що підлягає викупу, не відповідає дійсності. Крім того, відповідачі зазначили, що позивач не мав права на звернення до суду з адміністративним позовом, а ДП "Укренерго" не має права ініціювати викуп земельної ділянки, а запропонований проект будівництва лінії електропередач не є самим оптимальним.

У судовому засіданні представники відповідачів підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

В своїх запереченнях позивач та третя особа зазначили, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а висновки суду відповідають обставинам справи.

Дослідивши обставини справи, заслухавши представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_11 є власником 7/24 часток земельної ділянки, загальною площею 1,7981 га., розташованої в межах м. Ірпеня Київської області з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства., а ОСОБА_12 - власником 17/24 часток цієї ж земельної ділянки (т.1 а.с.109).

В зв'язку з запланованим будівництвом електричної повітряної лінії до ОСОБА_11 та ОСОБА_12 звертались різні установи та організації з запитами щодо узгодження можливості ведення будівництва на їх земельній ділянці (т.1 а.с.110-114,122-123).

4.02.2011 р. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 надали нотаріально засвідчені згоди на проходження трас заходів повітряних ліній через їх земельну ділянку; на викуп для суспільних потреб частини належної їм земельної ділянки орієнтовною площею 0,0044 га. та на обмежене (за умов відшкодування завданих збитків) строкове користування ДП "Укренерго" необхідної частини їх земельної ділянки для прокладання та експлуатації повітряних ліній на умовах земельного сервітуту (т.1 а.с.120-121). Крім того, 20.12.2012 р. відповідачі ще раз надали нотаріально посвідчені згоди на проходження ліній електропередач через їх земельну ділянку та на викуп частини земельної ділянки для суспільних потреб.

Розпорядженням Києво-Святошинської райдержадміністрації від 3.04.2014 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,4338 га., що підлягають відчуженню для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування заходів повітряних ліній 33-кВ та під'їзної автомобільної дороги та доручено першому заступнику голови держадміністрації вжити заходи щодо викупу земельних ділянок.

Відповідно до проекту землеустрою на земельній ділянці, що належить ОСОБА_12 та ОСОБА_11 передбачено розміщення опори № 6нк (т.1 а.с.26)

7.04.2014 р. позивач направив в адресу відповідачів повідомлення про прийняте рішення щодо викупу частини земельної ділянки площею 0,0131 га орієнтовною викупною ціною 2364,12 гр. (т.1 а.с.81-86)

На підставі укладеного з позивачем договору оцінювачем державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" ОСОБА_13 надано висновок про те, що ринкова вартість частини земельної ділянки площею 0,0131 га., що належить ОСОБА_11 та ОСОБА_12, станом на 11.09.2014 р. складає 1118 гр. (т1 а.с.46)

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЗИР-7" складено рецензію на звіт оцінювача ОСОБА_13, у якій зазначено, що звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки і може використовуватися з метою, визначеною у звіті (т1 а.с.56-57).

Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності визначено Законом України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" (1559-17) (далі Закон N 1559-VI (1559-17) ).

Відповідно до статті 7 Закону N 1559-VI органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб, як будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (ліній електропередачі).

Рішення про викуп земельних ділянок для суспільних потреб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування приймають на підставі генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, матеріалів погодження місця розташування таких об'єктів проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та іншої документації із землеустрою, затверджених в установленому законодавством порядку.

Статтею 15 Закону N 1559-VI обумовлено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення, зокрема, лінійних об'єктів та об'єктів енергетичної інфраструктури та об'єктів, необхідних для їх експлуатації. Примусове відчуження земельної ділянки допускається за рішенням суду, як виняток, з мотивів суспільної необхідності лише в разі, якщо будівництво зазначених об'єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіанта з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників.

Згідно із частиною 2 статті 16 N 1559-VI вимога про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, підлягає задоволенню, у разі якщо позивач доведе, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об'єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення права власності на таке майно попереднього власника.

Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій позивачем надано достатні та допустимі докази наявності суспільної необхідності будівництва об'єкту енергетичної інфраструктури з використанням земельної ділянки, що знаходиться у власності відповідачів.

При цьому із залучених до матеріалів справи доказів вбачається, що для будівництва лінії електропередачі обрано оптимальний варіант з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників.

Доводи апеляційної скарги вищенаведене не спростовують, ґрунтуються на помилковій оцінці обставин справи, не свідчать про неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права та не дають підстав для скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 р.

Матеріалами справи спростовуються твердження позивачів про те, що обраний варіант будівництва лінії електропередач не є оптимальним, і що існують інші можливості здійснення будівництва без припинення права власності відповідачів на частину земельної ділянки.

Що стосується доводів відповідачів про те, що будівництво лінії електропередач та подальші плани ДП "Укренерго" щодо умов їх експлуатації перешкоджають нормальному використанню земельної ділянки, то колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до приписів частини 5 статті 3 Закону N 1559-VI у разі якщо відчужується частина земельної ділянки, а решта її площі не може раціонально використовуватися за цільовим призначенням, за вимогою власника земельної ділянки відчуженню підлягає вся земельна ділянка.

В той же час, із залучених до матеріалів справи доказів вбачається, що затвердженим проектом будівництва на земельній ділянці позивачів заплановано встановлення однієї опори лінії електропередач. Її встановлення, у сукупності з вже існуючими обмеженнями, що існували тривалий час на земельній ділянці ОСОБА_11 та ОСОБА_12, не може призвести до унеможливлення чи виникненні суттєвих перешкод у використанні земельної ділянки за її цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства.

Також безпідставними є посилання скаржників на неправильне визначення викупної ціни земельної ділянки.

Так, ринкову вартість частини земельної ділянки площею 0,0131 га., що належить ОСОБА_11 та ОСОБА_12, станом на 11.09.2014 р., встановлено висновком оцінювача державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". Вказаний висновок отримав позитивну рецензію ТОВ "ВІЗИР-7".

Звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки та рецензія звіту проведено у відповідності до положень Законів України "Про оцінку земель" (1378-15) та "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) .

Під час апеляційного перегляду справи судом було задоволено клопотання представника відповідачів та призначено земельно-технічну експертизу для перевірки правильності визначення експертної грошової оцінки землі. Проте, відповідачі ухилились від проведення експертизи, унеможливив своїми діями її здійснення.

За таких обставин колегія суддів вважає відсутніми підстави для неприйняття запропонованої позивачем викупної ціни земельної ділянки.

Помилковим та таким, що не відповідає матеріалам справи та не ґрунтується на чинному законодавстві є твердження відповідачів про відсутність у Києво-Святошинської райдержадміністрації права на звернення до суду з адміністративним позовом та на те, що ДП "Укренерго" не має права представляти в суді інтереси забудовника.

Водночас, судом першої інстанції під час розгляду справи не в повній мірі враховано приписи статті 183-1 КАС України, що встановлює особливості провадження у справах за адміністративними позовами про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.

Зі змісту статті 183-1 КАС України вбачається, що на підставі її положень розглядаються виключно позови органів виконавчої влади, які відповідно до закону можуть викуповувати ці об'єкти для суспільних потреб. При цьому судом зроблено помилковий висновок про те, що позов ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про зобов'язання Києво-Святошинської райдержадміністрації здійснити викуп земельної ділянки, тобто укласти з ними цивільно-правову угоду на умовах запропонованих позивачами, є публічно-правовим спором, який повинен розглядатися судами адміністративної юрисдикції.

Відповідно до частини 1 статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу, відтак провадження у справі за позовом ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про зобов'язання Києво-Святошинської райдержадміністрації здійснити викуп земельної ділянки повинно бути закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.

Згідно зі статтею 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

В зв'язку з тим, що судом прийнято правильне по суті рішення щодо позовних вимог Києво-Святошинської райдержадміністрації та помилково застосовано норми процесуального права щодо розгляду зустрічного позову, колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення.

Керуючись статтями 157, 183-1, 195, 196, 198, 201, 203, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 р. змінити, скасувавши її в частині відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про зобов'язання Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області здійснити викуп земельної ділянки.