804/3783/13-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість - 27.01.2016 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРТСЕРВІС ПЛЮС" (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від № 0000091503 від 28 лютого 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року апеляційну скаргу позивача задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року і залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку щодо декларування позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року за № 12056389 від 15 січня 2013 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу, пп. 4.6.6 п. 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року за № 1492 (z1490-11) .

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000091503 від 28 лютого 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 103331618,00 грн.

Підставою для вказаних висновків відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, стало неврахування позивачем у відповідній декларації висновків акта попередньої перевірки.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного та іншого законодавства за період з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року складено акт № 1168/22-2/33634870 від 21 травня 2012 року та винесено податкове повідомлення-рішення форми про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість від 16 липня 2012 року № 0000592302.

Водночас, вищезгадане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в судовому порядку. Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року у справі № 2а/0470/8386/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року № 0000592302 відмовлено. Постановою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2014 року вищевказані судові рішення скасовано, а позов - задоволено.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи судове оскарження податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року № 0000592302, винесеного на підставі акта перевірки № 1168/22-2/33634870 від 21 травня 2012 року, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність неврахування позивачем висновків акта перевірки № 1168/22-2/33634870 від 21 травня 2012 року в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року за № 12056389 від 15 січня 2013 року.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі № 804/3783/13-а залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.