Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий комбінат" (далі - Товариство) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі № 808/7924/13-а за адміністративним позовом Товариства до Державної податкової інспекції а Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів (далі - ДПІ), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У жовтні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000631702 від 17.05.2013 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

26 листопада 2013 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначили, що оскільки зобов'язання зі сплати податків та зборів у Товариства настали після 27 лютого 2013 року, після порушення провадження у справі про банкрутство, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним у зв'язку з тим, що на нього не поширювалася дія мораторію.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 9.04.2013 до 17.04.2013 ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2010 до 15.04.2013, за наслідками якої 24.04.2013 був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України занижений податок з доходів фізичних осіб у розмірі 54 046,23 грн.

17 травня 2013 ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000631702 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 81 069,34 грн.

Постановою господарського суду Запорізької області від 27 лютого 2013 року у справі № 12/5009/1801/11 Товариство визнане банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ст. 12 зазначеного Закону встановлена заборона нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Суди правильно зазначили, що нараховані ДПІ грошові зобов'язання не є податковим боргом, оскільки оскаржуються в судовому порядку та є неузгодженими.

Так - як дія мораторію на задоволення вимог кредиторів розповсюджується на вже існуючі, узгоджені суми грошових зобов'язань, до них не слід відносити грошові зобов'язання, які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Дії податкового органу із нарахування санкцій, застосуванню заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, є правомірними та такими, що відповідають вимогам Податкового кодексу України (2755-17) .

Суди обґрунтовано зазначили, що строк виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів у Товариства настав після 27 лютого 2013 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, у зв'язку з чим дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджувалась.

Таким чином, кредиторські вимоги ДПІ виникли після ухвалення судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, то вони задоволенню не підлягають, оскільки не є конкурсними та погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий комбінат" відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.