Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року у справі № 804/14184/13-а за адміністративним позовом ДПІ до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості,-

У жовтні 2013 року ДПІ звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення податкової заборгованості із земельного податку.

22 січня 2014 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 4.09.2013 ДПІ винесла податкову вимогу № 49-11, відповідно до якої ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити податковий борг із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 188 248,12 грн. за користування земельною ділянкою, площею 0,78 га, за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області № 223-18/23 від 25.12.2000 року ОСОБА_2 була надана в постійне користування земельна ділянка, площею 0,78 га, за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення житлового будинку з торгівельним комплексом, право користування на яку посвідчено державним актом на право постійного користування землею.

Згідно з ч.,ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Суди встановили, що 12.04.2007 ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі - продажу продав ОСОБА_3 об'єкт незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці, площею 0,78 га, за адресою: АДРЕСА_1.

16 серпня 2007 року ОСОБА_3 зазначений об'єкт нерухомості подарував ОСОБА_4, що підтверджується нотаріально посвідченим договором дарування, відповідно до якого до обдарованої перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщена незакінчена будівництвом нежитлова будівля, без зміни її цільового призначення.

1 жовтня 2007 року право власності на незакінчену будівництвом нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 в м. Кривий Ріг зареєстровано Криворізьким бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4

Суди обґрунтовано зазначили, що оскільки право користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_2 припинилося 12.04.2007 та перейшло до інших осіб, посилання податкового органу на здійснену ОСОБА_2 в попередніх періодах сплату земельного податку за користування спірною земельною ділянкою є помилковим, оскільки ОСОБА_2 платежі вносились за користування іншою земельною ділянкою за адресою: м. Кривий Ріг, АДРЕСА_2.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.