Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддів: Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій неправомірними за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року,

У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля в сумі 4067,70 грн. та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах повернути грошові кошти в сумі 4 067,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час реєстрації легкового автомобіля марки "Skoda Octavia A5" в органах ДАІ сплатив до Пенсійного фонду України 3 % збір при відчуженні легкового автомобіля в розмірі 4 067,70 грн., що суперечить пункту 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої такий збір сплачується при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо відмови у поверненні ОСОБА_4 помилково сплачених грошових коштів у сумі 4067,70 грн. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в м. Сумах повернути ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 4067,70 грн., помилково сплачені в якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля згідно меморіального ордеру від 17 квітня 2012 року № KF_55, списавши з відповідного рахунку місцевого бюджету м. Суми на поточний рахунок позивача, відкритий у відділенні № 1 ПУМБ в м. Суми.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, що на виконання договору купівлі автомобіля № 53/12-авто, укладеного між ТОВ "Автоцентр-С" та ОСОБА_4 13 квітня 2012 року, платіжним дорученням від 13 квітня 2012 року № 1001 позивач перерахував на рахунок одержувача "Автоцентр-С" кошти в сумі 97 623 грн. за придбаний автомобіль "Skoda Octavia A5".

При реєстрації автомобіля "Skoda Octavia A5" у ВРЕР ДАІ м. Суми позивачем були сплачені грошові кошти у розмірі 4067,70 грн. - 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля шляхом перерахування коштів за банківськими реквізитами, вказаними у платіжному дорученні, на рахунок Пенсійного фонду України в м. Сумах.

Вважаючи, що вказана сума коштів була сплачена помилково, оскільки Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) передбачений обов'язок сплати вказаного збору лише у випадках відчуження автомобіля, а не при його купівлі, 02 жовтня 2012 року позивач звернувся до начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах із заявою про повернення помилково сплачених грошових коштів під час реєстрації автомобіля у відділі ДАІ м. Суми 17 квітня 2012 року у розмірі 4067,70 грн.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах відмовило позивачу у поверненні вказаних грошових коштів з посиланням на пункт 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що 3 % збір при відчуженні легкового автомобіля сплатила Сумська філія АТ "Брокбізнесбанк", а не ОСОБА_4

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що обов'язок сплати збору не може бути покладений на особу, яка набуває право власності у відповідності до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (1740-98-п) , оскільки це суперечить положенням Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , який має вищу юридичну силу. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що платником помилково сплаченого збору є саме ОСОБА_4, який перерахував 3% збір при відчуженні легкового автомобіля в розмірі 4067,70 грн. через банк платника згідно меморіального ордеру від 17 квітня 2012 року № KF_55.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Пунктом 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Згідно з пунктом 6 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюється ставка збору у розмірі 3 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону.

Статтею 3 наведеного Закону встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

На виконання вимог вищезазначеної статті Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (1740-98-п) затверджено Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (далі - Порядок), який регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) .

Відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

Отже, на час виникнення спору положення Порядку суперечили вимогам Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) в частині регулювання правовідносин зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи наведене та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні цього спору пріоритетними є норми Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , а отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 4067,70 грн., помилково сплачених позивачем як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при реєстрації легкового автомобіля.

Висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справах цієї категорії, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 26 лютого 2013 року у справі № 21-29а13.

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що згідно меморіального ордеру від 17 квітня 2012 року № KF_55 кошти в розмірі 4067,70 грн. до місцевого бюджету м. Суми сплатив ОСОБА_4, а Сумська філія АТ "Брокбізнесбанк" є лише банком платника.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.