Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, треті особи: старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Баранова Яна Олександрівна, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про визнання незаконною та скасування постанови, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 11.12.2014 р. про закінчення виконавчого провадження № 45542233 по виконавчому листу № 820/14412/14, виданого Харківським окружним адміністративним судом 06.11.2014 р., зобов'язання відповідача поновити виконавче провадження № 45542233.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 р., у задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилася позивач, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.03.2015 р., визнано неправомірними дії ТУ ДСА України у Харківській області щодо відмови ОСОБА_4 у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію, зобов'язано ТУ ДСА України у Харківській області розглянути питання щодо виплати ОСОБА_4 грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, передбаченої положенням статті 37 Закону України "Про державну службу".

Постановою відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Харківській області від 20.11.2014 р. ВП№ 45542233 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 820/14412/14, виданого 06.11.2014 р. Харківським окружним адміністративним судом.

Згідно з повідомленням ТУ ДСА України у Харківській області від 26.11.2014 р. № 02-27/2651/14 стосовно виконавчого листа № 820/14412/14 від 06.11.2014 р. ВП№ 45542233 питання про виплату ОСОБА_4 грошової допомоги у розмірі 10 місячних окладів, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", розглянуто та за результатами аналізу законодавства встановлено, що відсутні правові підстави для виплати такої грошової допомоги.

Постановою відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Харківській області від 11.12.2014 р. ВП№ 45542233 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 820/14412/14, виданого 06.11.2014 р. Харківським окружним адміністративним судом, закінчено у зв'язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив із того, що згідно з частиною 1 статті 18, пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право вживати заходи примусового виконання, які передбачені рішенням, та не наділений правом вимагати вчинення будь-яких інших дій, ніж ті, що визначенні у виконавчому документі, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження є законною та обґрунтованою.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у виконавчому документі зазначається, зокрема, резолютивна частина рішення.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В резолютивній частині постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 р. записано про визнання неправомірними дій ТУ ДСА України у Харківській області щодо відмови ОСОБА_4 у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію, зобов'язано ТУ ДСА України у Харківській області розглянути питання саме щодо виплати ОСОБА_4 грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, передбаченої положенням статті 37 Закону України "Про державну службу", а не питання щодо обґрунтованості чи необґрунтованості проведення такої виплати.

Таким чином, суди достеменно не встановили зміст виконавчого документа та його відповідність резолютивній частині судового рішення, не навели міркувань з приводу того, які наслідки тягне визнана судом неправомірність дій ТУ ДСА України у Харківській області з приводу відмови у виплаті грошової допомоги та чи йдеться в постанові Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 р. про право позивача на отримання вказаної грошової допомоги за рахунок коштів ТУ ДСА України у Харківській області, не з'ясували як саме виконані вимоги виконавчого документа, чи відбулася на стадії виконання реалізація відновлення порушеного права ОСОБА_6, а якщо ні, то в який інший спосіб можливе таке відновлення, та чи закінчення виконавчого провадження не перетворить судове рішення лише в декларацію права без настання реальних наслідків на завершальній стадії судового провадження.

Згідно з статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

В свою чергу підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд відповідно до частини 2 статті 227 КАС України є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.