803/242/15-а Про визнання протиправним та скасування рішення митних органів про коригування митної вартості товарів - 21.01.2016 Прийняття

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Волинської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року у справі № 803/242/15-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

У лютому 2015 року ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Волинської митниці ДФС, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів 205000004/2014/000163/2 від 15.08.2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2014/00090 від 15.08.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем були надані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, проте відповідачем протиправно відмовлено у прийнятті декларації та визначена митна вартість за резервним методом, що призвело до завищення митної вартості імпортованої продукції.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року, позов задоволений.

Визнане протиправним та скасоване рішення Волинської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів 205000004/2014/000163/2 від 15 серпня 2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2014/00090 від 15 серпня 2014 року.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Волинська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 листопада 2013 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та компанією "Ahlbom Fleisch Handelsgesellschaft mbH" (Альборн фляйш хенделсгеселшафт, Німеччина) (продавець) укладено контракт купівлі - продажу № 55/20ІЗ/DE.

Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити свиняче м'ясо заморожене, а також субпродукти, кості та інші м'ясопродукти згідно з інвойсом, який є невід'ємною частиною цього контракту. Розділом 4 та 5 даного контракту визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок продавця у формі 100% передоплати на підставі проформи - інвойса за день до відвантаження або за фактом поставки товару. Поставка товару здійснюється автотранспортом на територію України на умовах Правил Інкотермс-2010, а саме - FCA, або EXW, вказаних в інвойсі.

Пунктом 5.2 зазначеного контракту передбачено, що дату оплати і дату загрузки сторони погоджують в письмовому вигляді.

Позивач 14 серпня 2014 року ввезла на митну територію України, товар - морожену печінку свійських свиней вагою нетто 21000 кг. за ціною 0,32 євро/кг на загальну суму 6720,00 євро.

Для митного оформлення вказаного товару декларантом були подані на митний пост "Луцьк" Ягодинської митниці Міндоходів наступні документи: контракт № 55/2013/DE від 14 листопада 2013 року; рахунок - фактура (інвойс) № 531 від 12 серпня 2014 року; вантажно-митна декларація (ВМД) № 205070000/2014/031558 від 14 серпня 2014 року; декларація митної вартості ДМВ-1 № 205070000/2014/031558 від 14 серпня 2014 року; міжнародна товаротранспортна накладна CMR № 531/14 від 12 серпня 2014 року; сертифікат про походження товару № А 14281084 від 12 серпня 2014 року; ветеринарне свідоцтво ЕРД-00 № 490390 від 14 серпня 2014 року; сертифікат якості від 12 серпня 2014 року; контракт на перевезення товару № 32/2014 від 30 травня 2014 року; довідка про транспортні витрати від 14 серпня 2014 року; прайс-лист від 08 серпня 2014 року; лист про не страхування товару № 277 від 14 серпня 2014 року; копія декларації країни відправлення № MRN14DE538002306174E8 від 12 серпня 2014 року; лист продавця товару від 12 липня 2014 року; платіжне доручення про оплату товару № 1310 від 12 серпня 2014 року, та інші документи, перелічені в графі 44 ВМД.

В графах 12, 45 ВМД № 205070000/2014/031558 від 14.08.2014 року декларантом була вказана митна вартість у розмірі у розмірі 141583,12 грн., або 8091,63 євро (6720,00 євро - заявлена вартість товару + 1371,63 євро (24 000,00 грн.) - вартість перевезення товару) визначена за ціною контракту відповідно до вищезазначених документів, тобто 0,32 євро за 1 кг. товару.

Митним органом у графі "Для відміток митного органу" декларації митної вартості № 205070000/2014/031558 від 14 серпня 2014 року відповідач зазначив, що декларанту для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до статей 53, 54 МК України необхідно подати: висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерської документації щодо вартості реалізації товару на території України; проформу - інвойс 08/08/14 від 08 серпня 2014 року про яку зазначено в платіжному доручені № 1310 від 12 серпня 2014 року; заявку щодо перевезення вантажу відповідно до п. 1.2. контракту № 32/2014 від 30.05.2014 року; переклад прайс-листа на українську мову для детального вивчення; інші документи за власним бажанням.

На виконання вищевказаної вимоги, позивачем 15 серпня 2014 року були надані копії документів, які, на думку позивача, містили відомості, необхідні для митного оформлення товару, за ціною вказаною позивачем.

Позивачу 15 серпня 2014 року було відмовлено у митному оформленні товару та видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2014/00090, у якій зазначено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: невідповідність заповнення граф 12, 45 ВМД вимогам статті 53 МК України, та прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 205000004/2014/000163/2 від 15 серпня 2014 року.

В картці відмови відповідачем були роз'яснені вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідність до рішення про визначення митної вартості № 205000004/2014/000163/2 від 15 серпня 2014.

Згідно з графою 30 рішення про коригування митної вартості товару 205000004/2014/000163/2 від 15 серпня 2014 року митним органом визначено митну вартість товару за ціною 0,5994 Євро за 1 кг., що становить 8091,63 Євро, або 141583,12 грн., у зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Також, посилаючись на цінову інформацію ЄАІС ДФС України, при цьому були враховані цінові інформації митних декларацій № 2050700000/2014/024068 від 3 липня 2014 року та № 209120000/2014/0825398 від 7 липня 2014 року.

Судами встановлено, що згідно ВМД № 205070000/2014/031558 від 14 серпня 2014 року, контролюючим органом у графі "Для відміток митного органу" було зроблено запис про необхідність уточнення інформації. Так, декларанту слід: конкретизувати згідно з випискою з бухгалтерської документації ціну реалізації товару за 1 кг., подати витяги з інтернет-сайтів, які вказані у висновку експерта ТПП; обґрунтувати вартість транспортування згідно з поданою заявкою від 8 серпня 2014 року до контракту № 32/2014 від 30 травня 2014 року та довідки б/н від 14 серпня 2014 року (до кордону України та до міста Луцьк).

З метою запобігання псування товару та нарахування штрафних санкцій за можливий простій автомобіля, який перевозив товар, 15 серпня 2014 року позивачем було подано через представника нову вантажно - митну декларацію № 205070000/2014/031995, вказавши у ній в графах 12 та 45 митну вартість, розраховану за ціною одиниці товару, наведеної у інвойсі № 531 від 12 серпня 2014 року, розрахунок митних платежів здійснювався, виходячи із митної вартості, визначеної митним органом. Митне оформлення проводилося за другорядним резервним методом із застосуванням гарантійних зобов'язань грошової застави.

Позивач 31 жовтня 2014 року звернувся до відповідача з заявою № 401 до якої ним було додано додаткові документи, а саме: завірену копію листа виробника товару що стосується упаковки та маркування товару, а також асортименту товару, зазначеному у прайс -листі; завірену копію видаткової накладної № PH-0000026 від 20 січня 2014 року; копію видаткової накладної № РН-0000067 від 12 березня 2014 року; копію видаткової накладної № РН-0000315 від 24 липня 2014 року .

Листом від 6 листопада 2014 року № 03-70-52/4719 Ягодинська митниця Міндоходів повідомила позивача про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що рішення Волинської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів 205000004/2014/000163/2 від 15 серпня 2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2014/00090 від 15 серпня 2014 року є необґрунтованими, оскільки Ягодинською митницею не доведена обґрунтованість сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, щодо митного оформлення товару та не наведені обґрунтовані підстави щодо неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1,2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, ч. 4 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно ч.1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Судами вірно зазначено, що аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, як вірно зазначено судами, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлена наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, оскільки документи, подані для митного оформлення товару містили ряд розбіжностей.

Крім того, судами правильно зазначено, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

При цьому, рішення про митне оформлення товару не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України (4495-17) не передбачено. Також необхідно врахувати, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби відсутня інформації про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення. Тому, така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню.

Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Тому, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом додаткових документів у декларанта свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості, про що обґрунтовано зазначено судами першої та апеляційної інстанції.

Таким чином, судами правильно зазначено, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

За наведених обставин, рішення Волинської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів 205000004/2014/000163/2 від 15 серпня 2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2014/00090 від 15 серпня 2014 року є необґрунтованими, оскільки Ягодинською митницею не доведена обґрунтованість сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, щодо митного оформлення товару та не наведені обґрунтовані підстави щодо неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.