Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою адвоката Шарлай Євгенії Валеріївни в інтересах ОСОБА_2 на постанову Геніченського районного суду Херсонської області від 13 листопада 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 653/1889/14-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача (протокол № 4 від 27 листопада 2013 року) щодо відмови в нарахуванні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах з 11 березня 2013 року відповідно до абз. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та стягнути понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у листопаді 2013 року позивач звернулась до УПФУ у Генічеському районі Херсонської області із заявою про призначення її пенсії за віком достроково як матері інваліда дитинства. Відповідач своїм протоколом за № 4 від 27 листопада 2013 року відмовив у призначенні такої пенсії, оскільки інвалідність дитини встановлено після досягнення нею шестирічного віку. Не погодившись із прийнятим рішення, позивач звернулася до Головного управління ПФУ у Херсонській області з проханням призначити їй пенсію як матері інваліда з дитинства. Проте, Головне управління ПФУ у Херсонській області своїм листом за № 7881/02 від 10 грудня 2013 року відмовило у задоволенні заяви позивача у зв'язку з тим, що відсутні підстави для призначення такої пенсії, що й стало підставою звернення до суду.

Постановою Геніченського районного суду Херсонської області від 13 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями адвокат Шарлай Євгенія Валеріївна в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3, 1993 року народження, яка є інвалідом дитинства другої групи.

Відповідно до довідки № 3587 від 28 жовтня 2013 року, виданою лікарсько-консультаційною комісією Генічеської центральної районної лікарні, ОСОБА_3 є інвалідом другої групи з 12 жовтня 2011 року, по серцевому захворюванню, а саме має вроджену ваду серця - аномалія Ебштейна, тип "А", стан після радіочастотної катеторної деструкції ДПЖС (08.02.2011, 26.04.2011) з приводу синдрому WPW.

У листопаді 2013 року позивач звернулася до Управління ПФУ у Генічеському районі Херсонської області із заявою про призначення їй пенсії за віком достроково, як матері інваліда з дитинства. За наслідком розгляду вищевказаної заяви, Управління ПФУ своїм рішенням за № 4 від 27 листопада 2013 року відмовило їй у призначенні такої пенсії, у зв'язку з тим, що дитину було визнано дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернулася до Головного управління ПФУ у Херсонській області з листом щодо призначення їй пенсії як матері інваліда з дитинства. Проте, Головне управління УПФУ у Херсонській області своїм листом від 10 грудня 2013 року за № 7881/02 повідомило, що рішення комісії Управління ПФУ у Генічеському районі Херсонської області від 27 листопада 2013 року за № 4 є правомірним, оскільки ОСОБА_2 не надані докази того, що донька мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що надані позивачем докази не засвідчують того факту, що ОСОБА_3 мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Пунктом 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Відповідно до пункту 25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року за № 22-1 (z1566-05) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (z1566-05) , визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком установи охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Тобто мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що донька позивача ОСОБА_3 визнана інвалідом з дитинства у вісімнадцятирічному віці, а тому позивач мала надати територіальному управлінню Пенсійного фонду України висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що її дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Надані позивачем довідка до акту огляду МСЕК серії 10ААБ № 073941 від 14 вересня 2012 року, довідка № 3587 лікарсько-консультаційної комісії Генічеської центральної районної лікарні від 28 жовтня 2013 року та консультативний висновок кардіохірурга аритмолога ОСОБА_4 від 10 жовтня 2013 року, не засвідчують того факту, що ОСОБА_3 мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України по справі № 21-133а14 від 27 травня 2014 року.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області під час прийняття оскаржуваного рішення № 4 від 27 листопада 2013 року діяло в межах наданих йому повноважень та відповідно до діючого законодавства.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу адвоката Шарлай Євгенії Валеріївни в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Геніченського районного суду Херсонської області від 13 листопада 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.