Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Мороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, третя особа - Полтавська митниця про скасування наказу за касаційною скаргою Державної митної служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року

У жовтні 2011 року ОСОБА_4 в Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явив позов до Державної митної служби України, третя особа - Полтавська митниця про скасування наказу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15 вересня 2011 року листом за вих. № 12.1/1982 Державна митна служба України повідомила його, що наказом від 14 вересня 2011 року № 797 (v0797342-11) анульовано його ліцензію на провадження посередницької діяльності митного брокера серії НОМЕР_1 у зв'язку з повторним порушенням пункту 8 розділу II Ліцензійних умов, та керуючись нормами статті 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Вважає, що наказ Державної митної служби України від 14 вересня 2011 року № 797 (v0797342-11) прийнято без належних правових підстав.

Просив скасувати наказ Державної митної служби України від 14 вересня 2011 року № 797 (v0797342-11) в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Скасовано наказ Державної митної служби України від 14 вересня 2011 року № 797 (v0797342-11) в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_1.

Посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, Державна митна служба України оскаржила його рішення у касаційному порядку. У касаційній скарзі просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 відповідно до ліцензії Державної митної служби України серії НОМЕР_1, виданої 10 листопада 2009 року № НОМЕР_2, є митним брокером з правом провадження посередницької діяльності.

Згідно з актом перевірки від 08 серпня 2011 року № 010 повторно виявлених порушень ліцензіатом Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера, вимог законодавства, інших нормативно-правових актів з питань митної справи від 08 серпня 2011 року № 010, встановлено факти порушення ліцензіатом посередницької діяльності митного брокера, а саме постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 02 червня 2011 року у справі № 3-651/11 ОСОБА_4 було повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 340 Митного кодексу України.

Наказом Державної митної служби України від 14 вересня 2011 року № 797 (v0797342-11) на підставі зазначеного акту та у зв'язку з повторними порушеннями митними брокерами пункту 8 розділу ІІ Ліцензійних умов, керуючись вимогами статті 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", прийнято рішення про анулювання ліцензії на провадження посередницької діяльності митного брокера фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, виходив з того, що позивачем під час апеляційного перегляду надано рішення Експертно-апеляційної ради при Державній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 05 липня 2012 року (далі - Експертно-апеляційна рада), яким задоволено скаргу ОСОБА_4 щодо підстав прийняття Державною митною службою України оскаржуваного наказу.

При цьому, суд апеляційної інстанції послався на пункт 2 частини одинадцятої Положення про Експертно-апеляційну раду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року № 497 (497-2009-п) , відповідно до якого рішення ради є обов'язковими для розгляду Держкомпідприємництвом і є підставою для видання ним розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з правильністю висновків суду апеляційної інстанції з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 4 часини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно з частиною третьою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами четвертою та п'ятою цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини в якій зазначається встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів. При цьому, згідно з пунктом 3 статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу, в мотивувальній її частині повинен зазначити встановлені ним обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Суд апеляційної інстанції, пославшись на рішення Експертно-апеляційної ради, фактично усунувся від з'ясування обставин та надання їм самостійної належної правової оцінки.

Викладене у витязі з протоколу № 01-12 Засідання Експертно-апеляційної ради від 05 липня 2012 року залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції, хоча це має значення для правильного вирішення по суті спору в цій частині.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України від 01 червня 2000 року 1775-ІІІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" рішення експертно-апеляційної ради мають характер експертних висновків. Водночас згідно з частиною п'ятою статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

У відповідності з частиною першою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає.

Частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної митної служби України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, третя особа - Полтавська митниця про скасування наказу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.