Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Кочана В.М.,

та секретаря Музички Н.В., за участю ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради Войчук Н.І., представника Львівської міської ради Балюєва С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Львівської міської ради та Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівська міська рада, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та внесення змін до трудової книжки,

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівська міська рада, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та внесення змін до трудової книжки.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. начальника Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради Павліва А. №014-к від 24 лютого 2014 року про оголошення догани спеціалісту І категорії, архітектору відділу художньо-архітектурного оформлення міста ОСОБА_2 за порушення правил трудової дисципліни. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. начальника Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради Павліва А. № 037-к від 24 квітня 2014 року в частині оголошення догани спеціалісту І категорії, архітектору відділу художньо-архітектурного оформлення міста ОСОБА_2 за повторне порушення правил трудової дисципліни. Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаду спеціаліста І категорії, архітектора відділу художньо-архітектурного оформлення міста Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради. Постановлено стягнути з Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 13470,72 грн. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, з яких підлягає утриманню прибутковий податок та інші обов'язкові платежі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді спеціаліста І категорії, архітектора відділу художньо-архітектурного оформлення міста Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради. Допущено негайне виконання постанови в частині присудження ОСОБА_2 середнього заробітку за один місяць в розмірі 2367,96 грн, з яких підлягає утриманню прибутковий податок та інші обов'язкові платежі.

У касаційних скаргах представники Львівської міської ради та Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради просять рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а в справі прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 24 лютого 2014 року був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення правил трудової дисципліни, а саме за відсутність на робочому місці 21 лютого 2014 року від 12:00 до 13:00 годин без попередження безпосереднього керівника, заступника начальника управління та без запису у журналі відлучень.

Наказом від 24 квітня 2014 року позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності за повторне порушення правил трудової дисципліни, а саме: за безпідставну відсутність на робочому місці 23 квітня 2014 року від 17:40 годин по 18:00 годин (без запису в журналі відлучень).

Наказом від 12 листопада 2014 року № 130-к ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади відповідно до пункту 3 частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Судами також було встановлено, що ОСОБА_2 був відсутнім на робочому місці 21 лютого 2014 року з 12:15 годин по 12:45 годин, оскільки виконував доручення заступника міського голови з гуманітарних питань ОСОБА_7 від 12 лютого 2014 року № 4-86, розписаного згідно резолюції заступника начальника управління ОСОБА_8 та представляв на засіданні кафедри дизайну архітектурного середовища інституту архітектури НУ "Львівська політехніка" пропозиції актуальних тем і завдань для опрацювання студентами при розробці курсових та дипломних робіт, що підтверджується листом професора ОСОБА_11 від 11 березня 2015 року.

Відсутність на робочому місці 23 квітня 2014 року від 17:40 годин по 18:00 годин позивач пояснив тим, що був відсутній з дозволу безпосереднього керівника в.о. начальника відділу ОСОБА_10. На цьому поясненні є підпис ОСОБА_10 про те, що вона підтверджує викладенні в поясненні обставини.

Крім того, судами було встановлено, що в наказі від 12 листопада 2014 року № 130-к про звільнення з роботи ОСОБА_2 підставою для звільнення позивача з займаної посади відповідно до пункту 3 частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України зазначено систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Отже, приймаючи до уваги те, що попередні накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є незаконними та відсутня систематичність в порушеннях з боку позивача, а тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що звільнення позивача є незаконним і він підлягає поновленню на роботі.

Відповідно до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно частини другої статті 47 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Позивач здійснював всі необхідні заходи для своєчасного звернення до суду з позовом, оскільки звертався до суду з цивільним позовом до Львівської міської ради про поновлення на роботі, також звертався до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської міської ради про зобов'язання вчинити дії, поновлення на роботі і виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому посилання касаторів на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду є безпідставними.

Таким чином, враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про необхідність поновлення позивача на займаній посаді.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне наголосити на наступному.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, поновлюючи ОСОБА_2 на посаді спеціаліста І категорії, архітектора відділу художньо-архітектурного оформлення міста Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, суди як першої, так і апеляційної інстанцій залишили поза увагою та не уточнили вимоги позивача стосовно наказу № 130-к від 12 листопада 2014 року про звільнення його з роботи. Оскільки наявність даного наказу, чинного в часі на момент поновлення позивача на роботі, унеможливлює виконання рішення суду саме в частині поновлення. А тому, не визнаючи наказ про звільнення незаконним та не скасовуючи його, суд не може здійснювати поновлення ОСОБА_2 на займаній посаді.

Згідно частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі дослідили обставини, які мають значення для справи та не дали їм юридичну оцінку.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вказані порушення норм процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційні скарги Львівської міської ради та Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівська міська рада, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та внесення змін до трудової книжки - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.