Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012

у справі № 2а-2161/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафта"

до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 30.12.2011 № 0002232301 та № 0002222301.

Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби, яка була правонаступником відповідача - Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області правонаступником - Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Галнафта" з питань повноти декларування та сплати до бюджету податків за період: 2008-2011 роки за операціями з ТОВ "Присфа", за результатами якої складено акт від 29.12.2011 № 913/23-1/34454281.

На підставі акта перевірки складено оспорювані податкові повідомлення-рішення від 30.12.2011 № 0002222301 та від 30.12.2011 № 0002232301.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 30.12.2011 № 0002222301 грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 102561 грн. за основним платежем та в сумі 25640 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки перевірки про порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за ІІІ квартали 2010 року в сумі 410243 грн., сплачених (нарахованих) витрат у зв'язку з придбанням товару (дизельного палива вагою 70,194 тонн) у ТОВ "Присфа".

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 30.12.2011 № 0002232301 грошового зобов'язання в сумі 82048 грн. за основним платежем та в сумі 20512 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 82048,00 грн., сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товару (дизельного палива) у ТОВ "Присфа".

Така позиція обґрунтована податковим органом тим, що податковий кредит та валові витрати підтверджені первинними документами, виписаними ТОВ "Присфа", що є підприємством з ознаками фіктивності. СВ ПМ ДПА у Львівській області від директора підприємства ОСОБА_2 отримано пояснення про те, що він був призначений директором за винагороду та не здійснював фінансово-господарської діяльності. Також в акті перевірки від 06.09.2011 № 6/23/22412468 викладено висновки про відсутність у цього підприємства умов для ведення господарської діяльності (основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів), та у зв'язку з цим - про отримання податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту.

Як вбачається також з письмових заперечень відповідача на позов (а.с. 50 т. 1), податковим органом вказано, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат за ІІІ квартал 2010 року витрати в сумі 410243 грн. за операціями з придбання дизельного палива у ТОВ "Присфа". Згідно з даними цих заперечень ця обставина встановлена податковим органом на підставі накладних, перелік яких наведено в таблиці (а.с. 50, 51 т.1), згідно з якими операції вчинені 21.07.2010, 29.07.2010, 04.08.2010, 16.08.2010, 20.08.2010, 14.09.2010.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податку на прибуток при формуванні валових витрат повинен був діяти у відповідності до положень ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а платник податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту - у відповідності до положень п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товарів (послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі якщо господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Водночас висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів або про узгодженість дій платника податків (покупця) з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також допустимих доказах.

Так само і реальний характер господарських операцій має підтверджуватися доказами, які відповідають вищевказаним критеріям.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

З метою дослідження фактичного придбання товарів необхідно досліджувати умови їх постачання, з'ясовувати фактичний порядок постачання.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем і ТОВ "Присфа" відбулися господарські операції, факт виконання яких підтверджується належними і допустимими доказами. Однак суди не вказали, чи досліджені ними з метою встановлення факту реального вчинення господарських операцій саме з придбання позивачем нафтопродуктів у ТОВ "Присфа", за якими позивачем сформовані оспорювані податковим органом валові витрати та податковий кредит, докази та які докази. В матеріалах справи наявні лише первинні документи, на які також послались суди, складені щодо господарських операцій позивача з постачання ним нафтопродуктів на користь ТОВ "Присфа", які передбачають формування позивачем податкових зобов'язань. Первинні документи щодо господарських операцій з придбання позивачем товару у справі відсутні.

Таким чином, судами попередніх інстанцій належно не досліджено питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій з отримання від ТОВ "Присфа" товару (дизельного палива) у межах господарської діяльності.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, з'ясувати результат розгляду кримінальної справи, оцінити кожен доказ окремо та докази в їх сукупності і залежно від встановлених обставин вирішити справу.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.