2а-247/12/2670 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Про податок на додану вартість - 18.01.2016 Прийняття

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.12.2011 № 0011992306.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПІС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Вважає, що суди порушили норми матеріального права. Вимоги касаційної скарги податкова інспекція обґрунтовує нормами матеріального права і обставинами, з яких податкова інспекція виходила при складанні оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "НВФ Будальянс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "БК "Будлайн" за період з 01.03.2010 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 08.12.2011 № 588/23-6/33542057.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97 ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за березень 2010 року податку на додану вартість в сумі 229646 грн., сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням у ТОВ "БК "Будлайн" підрядних робіт на будівництві за договорами підряду від 10.07.2009 № 10/07/09-КЗ, від 14.07.2009 № 14/07/09-Щ, від 20.07.2009 № 20/07/09-М, від 15.08.2009 № 15/08/09-Г, від 10.09.2009 № 10/09/09-В, від 25.09.2009 № 25/09/09-ВМ, від 19.10.2009 № 19/10/09-ЛВ, від 01.03.2010 № 01/03/10-ИЗ.

Свої висновки податковий орган обґрунтовує такими обставинами:

- актом документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "БК "Будлайн" (контрагента позивача) за період з 01.03.2010 по 31.03.2010 від 16.03.2011 № 229/23-6/36086356 встановлено порушення вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1 ч.ч. 1, 2 ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Вказані порушення контролюючий орган пов'язує з тим, що укладені ТОВ "БК "Будлайн" у період, який перевірявся, правочини мають ознаки нікчемності та не спрямовані на настання реальних наслідків. Крім того, вказаним актом зафіксовано факт відсутності при здійсненні операцій з купівлі (продажу) товарів об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Такі висновки контролюючий орган обґрунтовував відсутністю інформації щодо наявності у ТОВ "БК "Будлайн" складських приміщень, автомобільного та іншого транспорту, устаткування та інших умов, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності;

- актом невиїзної документальної перевірки ТОВ "Київ Теплоресурс" (контрагента ТОВ "БК "Будлайн") від 08.12.2011 № 1588/23-6/33542057 за період з 01.03.2010 по 31.05.2010 не підтверджено фактичних взаємовідносин ТОВ "Київ Теплоресурс" з ТОВ "БК "Будлайн". Вказані висновки контролюючий орган пов'язує з тим, що ТОВ "БК "Будлайн" за адресою місцезнаходження відсутнє, а згідно з даними бази АІС "Податки" стан вказаного платника - " 7" - "до ЄДР внесено запис про відсутність підтверджуючих відомостей";

- відсутністю первинних документів, які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "БК "Будлайн";

- ОВ СВ ПМ ДПА в Житомирській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. В ході слідства встановлено, що у період з 2009-2010 років з метою сприяння підприємствам-платникам податку на додану вартість в ухиленні від сплати такого податку діяла організована група осіб шляхом незаконного формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, в т.ч.: ТОВ "БК "Будлайн", ТОВ "БК "Флайбуд", ТОВ "Київ Теплоресурс".

На підставі акта перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 № 0011992306 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 344469 грн., в. ч.: 229646 грн. за основним платежем та 114823 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податку на прибуток при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до положень п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання робіт, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі якщо господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Водночас висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів або про узгодженість дій платника податків (покупця) з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також допустимих доказах.

Так само і реальний характер господарських операцій має підтверджуватися доказами, які відповідають вищевказаним критеріям.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Також доведенню у таких справах підлягають обставини щодо придбання платником податків товарів з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановлювати мету здійснення господарських операцій (призначення робіт) тощо.

З метою дослідження фактичного придбання робіт у межах господарської діяльності необхідно було встановити зміст таких робіт, мету придбання, договірні умови їх здійснення, фактичний порядок їх виконання, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, з'ясовувати, чи розкривають первинні документи зміст робіт тощо.

Суди у підтвердження фактичного здійснення господарських операції з придбання підрядних робіт посилаються на наявність первинних документів, зокрема договорів підряду, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання-здачі виконаних робіт, податкових накладних, виписок банку з рахунку позивача, при цьому не конкретизуючи їх суті, без належної оцінки відображених в таких документах інформації та показників.

Зі змісту положень ст. 76, 77 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що докази у справі у вигляді пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників або свідків щодо обставин, що мають значення для справи, можуть бути надані суду особисто такими особами.

В порушення вказаних процесуальних положень судом першої інстанції при дослідженні обставин щодо фактичного здійснення підрядних робіт ТОВ "БК "Будлайн" взято до уваги надані позивачем письмові пояснення виконробів-працівників ТОВ "НВФ Будальянс".

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, оцінити кожен доказ окремо та докази в їх сукупності і залежно від встановлених обставин вирішити справу.

Суд касаційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що постановою Богунського районного суду м. Житомира від 25.10.2011 у справі № 1-487/2011 Козоріза Ю.В. (директора ТОВ "БК "Будлайн") звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, та закрито кримінальну справу.

Судам слід з'ясувати чи набрала вказана постанова законної сили, з яких підстав справу було закрито (реабілітуючи чи нереабілітуючі) та чи стосується вказана кримінальна справа обставин щодо взаємовідносин ТОВ "БК "Будлайн" з позивачем, зокрема у межах придбання підрядних робіт, реальність яких оспорена податковим органом.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.