Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області про визнання дій протиправними та скасування розрахунку фактичних витрат, що переглядається за касаційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 5 червня 2015 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року,

У квітні 2015 року ПСП "Промінь" (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області (далі - Управління ПФ) про визнання дій протиправними та скасування розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ).

Зазначали, що Підприємством отримано від Управління ПФ розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, з 1 січня 2015 року на суму 2132,17 грн та з 1 березня 2015 року на суму 1080,36 грн.

Посилаючись на протиправність дій Управління ПФ та безпідставність вимог щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, просили визнати протиправними дії відповідача щодо надсилання розрахунків на відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій поза встановленими строками; визнати протиправними дії щодо включення до витрат по виплаті пенсії розміру самих пенсій, призначених жінкам, які працювали у сільському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей; скасувати розрахунки по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 5 червня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийнято нову про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Підприємство, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить позов задовольнити, змінивши рішення суду першої інстанції та скасувавши постанову апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Підприємство зареєстроване в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та є, відповідно до вимог чинного законодавства, платником страхових внесків, збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і страхувальником в розумінні Закону України від 9 серпня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ).

У своїй діяльності Підприємство використовує працю найманих працівників. На час розгляду справи, працівникам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 призначена та виплачується пенсія за віком, на пільгових умовах, на підставі пункту "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, як жінкам, які працюють в сільському господарстві та виховали п'ятеро чи більше дітей.

20 січня та 10 березня 2015 року Управління ПФ направило позивачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної вказаним громадянам.

З розрахунків вбачається, що заборгованість Підприємства з 1 січня 2015 року становить: ОСОБА_4 - 1083,17 грн, ОСОБА_5 - 1049 грн та ОСОБА_7 - 1080,36 грн.

Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що порядок виплати пенсії ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на час виникнення спірних відносин врегульовано підпунктом 6 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) , а в цьому випадку пенсії фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України без наступного відшкодування таких витрат платником збору на обов'язкове пенсійне страхування.

Апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, дійшов висновку, що обов'язок з відшкодовування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) , в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону № 1788-XII, покладений на підприємства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV (1058-15) в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі статтею 14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Згідно з пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (z0064-04) ; далі - Інструкція) відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) .

За приписами пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів ПФУ щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) , які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.

Суди встановили, що за Підприємством рахується три пенсіонера-пільговика, яким пенсія призначена відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону № 1788-XII. Згідно з цим пунктом на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Такий порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1992 року № 244 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро та більше дітей" (244-92-п) .

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про наявність у Підприємства обов'язку відшкодовувати Управлінню ПФ витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, є правильним.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема у постановах Верховного Суду України від 5 червня (№ 21-167а12) та 25 вересня 2012 року (№№ 21-251а12, 21-293а12, 21-294а12), 16 квітня, 10 вересня, 8 жовтня 2013 року (№№ 21-12а13, 21-215а13, 21-310а13 відповідно), 11 лютого 2014 року (№ 21-471а13), 7 липня 2015 року (№ 21-735а15) і колегія суддів бере її до уваги.

За правилами частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 5 червня 2015 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.