Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними, за касаційною скаргою Управління пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області (далі - Управління) на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 7 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року,

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати незаконними дії Управління щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області від 8 січня 2013 року № 30; зобов'язати відповідача провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 3 червня 2013 року відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області від 8 січня 2013 року № 30.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 7 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є суддею у відставці та йому призначене щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати судді з 14 березня 2011 року.

6 червня 2013 року позивач звернувся до Управління із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання без обмеженням граничним розміром, та просив для перерахунку враховувати довідку Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області від 8 січня 2013 року № 30.

Управління на заяву позивача зазначало, що чинним законодавством не передбачено проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів місцевих судів у відставці.

Відповідно до частини третьої статті 138 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", який набрав чинності з 30 липня 2010 року, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) (далі - Закон № 3668-VI (3668-17) ), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, частину третю і п'яту статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина третя статті 138 Закону). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина п'ята статті 138 Закону). Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (v003p710-13) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) .

Отже, з 3 червня 2013 року відновлено дію частини третьої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в попередній редакції (в редакції Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI (2453-17) ).

Таким чином, право судді у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в разі зміни грошового утримання працюючого судді передбачено частиною третьою статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з 3 червня 2013 року визначалося в розмірі від 80% до 90% без обмеження граничним розміром.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача з 3 червня 2013 року має становити 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничним розміром щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язали здійснити перерахунок та виплату, враховуючи довідку Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області від 8 січня 2013 року № 30.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 7 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.