Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретарі судового засідання - Вишняку О.М.

з участю представника відповідача -Корчинська М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Графіт-Маркет"

до відповідача Запорізької митниці Міндоходів

про визнання нечинним рішення та податкових повідомлень-рішень, -

17.02.2012 р. до суду з позовом про визнання нечинним рішення про визначення країни походження товару Запорізької митниці Державної митної служби України, правонаступником якої є Запорізька митниці Міндоходів (далі Митниця), та визнання нечинними податкових повідомлень - рішень форми "Р" № 59, № 60 та № 79 звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Графіт-Маркет" (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що ним надано митному органу документи для митного оформлення товару, отриманого на підставі зовнішньоекономічного контракту. Після здійснення митного оформлення Митницею прийнято рішення від 7.06.2012 р. про визначення країни походження товару невідомою. В подальшому відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку, за результатами якої нараховані додаткові грошові зобов'язання та виставлені податкові повідомлення-рішення. Вважаючи дії Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив задовольнити адміністративний позов.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 8.11.2012 р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9.10.2013 р. постанову суду першої інстанції скасовано та частково задоволено позов : визнано недійсними податкові повідомлення форми Р№ 59 від 07.08.12 р. та Р№ 60 від 07.08.12 р. В іншій частині позовних вимог відмовлено

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про протиправність дій відповідача при прийнятті рішення про визначення країни-виробника товару та податкових повідомлень.

У своїх запереченнях позивач зазначив, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного контракту, подано декларацію митної вартості від 7.11.2011 р. Крім іншого, Товариством надано сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 01.11.2011 р. № RUUA1089001418 1212562, виданий Реутовською торгово-промисловою палатою Російської Федерації.

Митницею здійснено митне оформлення товару із застосуванням преференції, про що зроблено відповідний запис у графі 36 декларації.

В подальшому, здійснивши перевірку обставин за яких було видано сертифікат СТ.-1 від 01.11.2011 р., митний орган дійшов висновку про те, що вказаний сертифікат не може бути визнаний дійсним та прийняв відповідне рішення про визначення країни походження товару від 07.06.2012 р. в якому зазначено, що країна походження заявленого Товариством товару невідома, що унеможливлює надання товару преференцій, передбачених режимом вільної торгівлі.

На цій підставі, та з урахуванням висновків, викладених в акті документальної нев'їздної перевірки від 23.07.2012 р. проведеної відповідачем, в адресу позивача Митницею направлені податкові повідомлення від 7.08.2012 р. № 59 та 60 про нарахування податкового зобов'язання за платежами "податок на додану вартість" та "ввізне мито".

Правильно застосувавши норми матеріального права, що регламентують спірні правовідносини, зокрема, положення Митного Кодексу України (4495-17) , Податкового Кодексу України (2755-17) , Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 р., суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про незаконність прийнятих 7.08.2012 р. податкових повідомлень.

При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що митний орган, всупереч приписів частини 2 статті 71 КАС України, не надав належних та допустимих доказів правомірності свого рішення та врахував, що відповідачем було отримано лист Реутовської торгово-промислової палати Російської Федерації від 31.07.2012 р. № 154/15.0-26 та новий сертифікат форми СТ-1 від 09.08.2012 р., які підтверджують, що ввезений товар виготовлено на території держав - учасниць Угоди про створення зони вільної торгівлі, що дає підстави для встановлення відповідних преференцій.

Доводи касаційної скарги правильність цих висновків не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни постанови апеляційного суду.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9.10.2013 р. - без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.