Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 по справі № 2а/0470/13731/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасс-Днепрострой" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасс-Днепрострой" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 № 0000262220 в частині визначеної суми грошового зобов'язання у розмірі 122060,84 грн. за основним платежем та застосованої штрафної санкції у розмірі 30515,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 № 0000262220.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 05.04.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.05.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасс-Днепрострой" з питань підтвердження взаємовідносин з Приватним підприємством "Геліос-Д" за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Віста Альянс" за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 та з 01.06.2011 по 30.06.2011, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кітч" за період з 01.11.2011 по 30.11.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 1008822,94 грн.

За результатами перевірки Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт від 10.10.2012 № 126-22/2-33019123 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 № 0000262220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1039339,00грн., в тому числі 1008823,00 грн. за основним платежем та 30516,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Висновок податкового органу про заниження позивачем сум податкового зобов'язання ґрунтується на тому, що господарські операції позивача з Приватним підприємством "Геліос-Д", з Товариством з обмеженою відповідальністю "Віста Альянс" та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кітч" є безтоварними та не підтверджені належними первинними документами.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кітч" підтверджені первинними документами бухгалтерської та податкової звітності та мали реальний характер, в той же час операції позивача з Приватним підприємством "Геліос-Д" та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Віста Альянс" не підтверджені належними первинними документами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з Приватним підприємством "Геліос-Д", з Товариством з обмеженою відповідальністю "Віста Альянс" та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кітч" мали реальний характер.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна в повній мірі, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кітч" підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем договором, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортною накладною.

Придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кітч" товари у встановленому порядку оприбутковано позивачем та в подальшому використано в своїй господарській діяльності.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кітч" на момент проведення здійснення спірних операцій було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, слід погодитися з висновками судів, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кітч" та відповідно неправомірність податкового повідомлення-рішення від 01.11.2012 № 0000262220 в частині визначеної суми грошового зобов'язання у розмірі 122060,84 грн. за основним платежем та застосованої штрафної санкції у розмірі 30515,00 грн.

В той же час, як встановлено судом першої інстанції, в 2011 році позивач мав взаємовідносини з Приватним підприємством "Геліос-Д" та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Віста Альянс", проте позивачем ні під час проведення податковим органом перевірки ні під час розгляду справи в суді не надано первинні документи за відповідними взаємовідносинами. За посиланнями позивача, вся первинна документація за операціями з вказаними контрагентами була знищена в лютому 2012 року, про що було складено акт від 20.02.2012.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин щодо незбереження позивачем первинної документації протягом визначених законодавством строків та невжиття заходів щодо відновлення знищених документів, у порядку, передбаченому Податковим кодексом України (2755-17) , висновок суду першої інстанції про недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбасс-Днепрострой" правомірності формування податкового кредиту за операціями з Приватним підприємством "Геліос-Д" та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Віста Альянс" є правильним.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 210, 221, 223, 226, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 по справі № 2а/0470/13731/12 скасувати, залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2012.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.