Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т. Суддів - Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Козятинської районної державної адміністрації напостанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 р. у справі № 802/746/13-а за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок" до Козятинської районної державної адміністрації треті особи 1. Пузирківська сільська рада Козятинського району Вінницької області, 2. ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування розпорядження

Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Козятинської районної державної адміністрації № 382 від 20 серпня 2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Пузирківської сільської ради гр. ОСОБА_4 для ведення індивідуального садівництва".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час винесення оскарженого розпорядження місцевою державною адміністрацією не враховано положень земельного законодавства в частині обов'язковості продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.03.2013 р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 р. постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.03.2013 р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Козятинської районної державної адміністрації від 20.08.2012 року № 382 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Пузирківської сільської ради ОСОБА_4 для ведення індивідуального садівництва".

Не погоджуючись з постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 р. Козятинська районна державна адміністрація звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25 січня 2012 року на виконання звернення Пузирківської сільської ради Козятинського району від 11 листопада 2011 року СТОВ "Агрофірма "Світанок" звернулась до Козятинської районної державної адміністрації із клопотанням, в якому просило заключити договір оренди на земельні ділянки із земель запасу загальною площею 44 га, що знаходяться на території Пузирківської сільської ради Козятинського району за межами населеного пункту.

Листом вих. № 01-26/1057 від 18 квітня 2012 року у наданні земельної ділянки СТОВ "Агрофірма "Світанок" Козятинською районною державною адміністрацією відмовлено з тих підстав, що набуття права оренди на земельні ділянки, які перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється лише за рівних умов за результатами проведення земельних торгів (аукціону) відповідно до статті 124 Земельного кодексу України.

Однак, вже 23 травня 2012 року Козятинською районною державною адміністрацією видано розпорядження № 256, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Пузирківської сільської ради для ведення індивідуального садівництва.

Іншим розпорядженням № 382 від 20 серпня 2012 року місцева державна адміністрація затвердила проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 26,2105 га на території Пузирківської сільської ради гр. ОСОБА_4 для ведення індивідуального садівництва.

Відтак, на думку позивача, згаданими розпорядженнями порушено інтереси СТОВ "Агрофірма "Світанок", адже ними надано в оренду гр. ОСОБА_4 ту ж земельну ділянку, для отримання в оренду якої зверталося й СТОВ "Агрофірма "Світанок". При цьому, позивачу було відмовлено в цьому, мотивуючи відмову тим, що передача в оренду земельних ділянок державної форми власності відбувається шляхом продажу цих прав на земельних торгах.

Розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка передана відповідачем в оренду третій особі саме для ведення індивідуального садівництва, що не передбачає обов'язку передачі її в оренду на земельних торгах.

Натомість суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанцій та задовольняючи позов вмотивував свої висновки тим, що розпорядженням № 382 від 20 серпня 2012 року місцева державна адміністрація затвердила проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 26,2105 га на території Пузирківської сільської ради гр. ОСОБА_4 для ведення індивідуального садівництва, що є порушенням норм Земельного законодавства України та грубо порушує права Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок" .

Однак колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, визначено Земельним кодексом України (2768-14) (надалі - ЗК України (2768-14) , Кодекс).

Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 134 ЗК України визначено випадки, коли земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Серед інших, зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Тобто, вказана норма передбачає можливість отримання земельної ділянки для ведення садівництва без проведення земельних торгів лише в разі звернення громадянина до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтею 123 Кодексу.

Частиною 2 статті 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Суд першої інстанції вірно встановив, що громадянин ОСОБА_4 скористався своїм правом, передбаченим земельним законодавством на отримання в оренду земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва. При цьому, зважаючи на положення частини 2 статті 134 Кодексу, для отримання в такому випадку земельної ділянки заявнику слід дотриматися іншого порядку, ніж через процедуру аукціону. Такий порядок визначено статтею 123 ЗК України.

Відтак, отримавши від гр. ОСОБА_4 всі передбачені земельним законодавством документи, в тому числі позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 09 липня 2012 року, що затверджений Державним агентством земельних ресурсів України, місцевою державною адміністрацією обґрунтовано передано бажану земельну ділянки в оренду без проведення земельних торгів.

Таким чином, не може слугувати підставою для скасування розпорядження, що оскаржується, посилання позивача на те, що земельна ділянка повинна була передаватись в оренду шляхом проведення земельних торгів, оскільки спірна земельна ділянка передана відповідачем в оренду третій особі саме для ведення індивідуального садівництва, що не передбачає обов'язку передачі її в оренду на земельних торгах.

В свою чергу колегія суддів звертає увагу на наступне.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", на виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень одноособово видає розпорядження і несе за них відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ст. 43 зазначеного Закону акти місцевих державних адміністрацій можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду та в разі їх невідповідності вимогам чинного законодавства можуть бути скасовані Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) , законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Зміст наведених законодавчих норм дає підстави зробити висновок, що акти місцевих органів виконавчої влади можуть бути скасовані чи змінені органом виконавчої влади вищого рівня виключно у випадку невідповідності такого акту (рішення, розпорядження тощо) нормам чинного законодавства.

Водночас, така невідповідність має бути об'єктивно доведеною, а рішення суб'єкта владних повноважень щодо скасування незаконного акту підконтрольного органу має містити відомості щодо виявлених порушень з посиланням на конкретні норми закону.

Між тим, суд апеляційної інстанції задовольняючи позов та скасовуючи розпорядження Козятинської районної державної адміністрації від 20.08.2012 року № 382 не навів жодної норми закону, яке було порушено при прийнятті оскаржуваного розпорядження.

Враховуючи наведене, судова колегія визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції і вважає, що рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону, було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Одночасно з викладеним, погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для розгляду зазначеного спору у порядку адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з предмету спірних правовідносин, зважаючи на наявність у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.

Зазначена правова позиція колегії суддів Вищого адміністративного суду України відповідає висновкам, викладеним у рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 № 10-рп/2010 (v010p710-10) , яке згідно з вимогами частини другої статті 150 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Козятинської районної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013р. скасувати, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.03.2013 р. залишити в силі.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.