Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Донця О.Є.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі № 181/976/14-а (2а/181/34/14) за позовом ОСОБА_1 до Начальника Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області Гугніної Ольги Олександрівни, третя особа директор ТОВ "Агрофірма "Промінь" Клименко Іван Петрович про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до начальника Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області Гугніної Ольги Олександрівни, третя особа директор ТОВ "Агрофірма "Промінь" Клименко Іван Петрович, в якому просив, з урахуванням уточнень, визнати протиправною бездіяльність начальника Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області Гугніної О. О., зобов'язати начальника ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області Гугніну О. О. надати дозвіл позивачу на приватизацію двох гектарів землі із земель резерву (запасу), який зберігається шляхом тимчасового користування (оренди) ТОВ "Агрофірма "Промінь".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що бездіяльність відповідача щодо надання дозволу на приватизацію ОСОБА_1 земельної ділянки є незаконною, протиправною, необґрунтованою та такою, що порушує встановлене чинним законодавством право позивача на отримання у власність земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства (п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України). Перебування земельної ділянки в оренді в даному випадку не є перешкодою для вирішенні питання про надання позивачу безоплатно 2 га землі для ведення особистого селянського господарства. Права директора ТОВ "Агрофірма "Промінь" в частині користування землею не були б порушенні, так як згідно із п. 2 Договору оренди при переході права власності на землю від орендодавця до іншого власника, договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Постановою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.06.2002 року між Межівською районною держадміністрацією (Орендодавець) та ТОВ "Агрофірма "Промінь" в особі директора Клименка І. П. (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за яким Орендарю передано у користування терміном на 15 років для сільськогосподарського використання земельну ділянку із земель запасу загальною площею 163,8642 га, яка знаходиться на території Іванівської сільради Межівського району. Згідно п. 2 даного договору при переході права власності на землю від орендодавця до іншого власника, договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Позивач, проживаючи в с. Іванівка, Межівського району, Дніпропетровської області, в липні та жовтні 2014 року звертався до ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області з заявою про надання у власність земельної ділянки в розмірі 2 гектара для ведення особистого селянського господарства. ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області листами від 24.07.2014 року № К-329/1-969/6-14 та від 29.10.2014 року № 29-4-0.11-9373/2-14 повідомило позивача, що земельні ділянки, зазначені ним у наданих графічних матеріалах земельних ділянок, знаходяться в оренді у ТОВ "Агрофірма "Промінь" до червня 2017 року, у зв'язку з чим, посилаючись на приписи ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, відмовило позивачу у задоволенні його клопотання (прийнятті наказів про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність). Крім того, позивач 16.04.2014 року звертався до директора ТОВ "Агрофірма "Промінь" Клименка І.П. з проханням надати погодження на зміну власника земельної ділянки розміром 2 гектара, яка знаходиться у нього в оренді, але йому в цьому було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений у ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно частин 6-11 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Враховуючи законодавчо встановлений порядок передачі земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, встановлений нормами Земельного кодексу України (2768-14) , суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що виключно до повноважень відповідача у межах і формах, визначених законом України, належить, зокрема, вирішення питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, суд не може своїм рішенням зобов'язувати відповідача як суб'єкта владних повноважень приймати відповідне, конкретне, рішення, тобто вирішувати питання, яке віднесено до компетенції іншого органу держави.

Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на момент звернення позивача до відповідача з клопотанням про передачу двох гектарів землі ці земельні ділянки перебували в оренді ТОВ "Агрофірма "Промінь" на підставі договору оренди, укладеному з Межівською райдержадміністрацією у червні 2002 року. Згідно вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України в редакції станом на 2002 рік, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI від 06.09.2012 (5245-17) до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України внесені зміни і станом на момент виникнення спірних відносин ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України встановлює, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою встановлено у ст. 141 Земельного кодексу України, зокрема: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Згідно ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону, а договір оренди землі припиняється у випадках, встановлених ст. 31 вказаного Закону.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відповідач діяв в межах повноважень при прийнятті рішення про відмову позивачу у задоволенні клопотання, поданого відповідно до положень ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки питання дострокового розірвання договору оренди з ТОВ "Агрофірма "Промінь" в установленому порядку не вирішувалось, земельна ділянка, на частину якої претендує позивач, є такою, що перебуває у користуванні на правових підставах, погодження землекористувач не надав. При цьому, відповідач у місячний строк, передбачений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, надав аргументовану відмову у задоволенні клопотання позивача, що свідчить про відсутність бездіяльності відповідача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та Законами України.

Згідно вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України в редакції станом на 2002 рік, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до положень ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України в редакції законувід 06.09.2012 року земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Оскільки станом на момент звернення відповідача з клопотаннями в порядку ст. 118 Земельного кодексу України до відповідача щодо передачі земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність в розмірі 2 гектара для ведення особистого селянського господарства така земельна ділянка знаходилася в оренді у ТОВ "Агрофірма "Промінь", а питання про дострокове розірвання договору оренди з ТОВ "Агрофірма "Промінь" відповідачем в установленому порядку не вирішувалось, при прийнятті відмови відповідача у задоволенні клопотання, поданого в порядку ст. 118 Земельного кодексу України, відповідач діяв на підставі та у спосіб, визначений у ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосували норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконних рішень судів першої та апеляційної інстанції, не вбачається.

Згідно ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі № 181/976/14-а (2а/181/34/14) залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.