Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксекспрес-ІІ"

до відповідача Київської регіональної митниці

про визнання неправомірними податкових повідомлень, -

27.04.2010 р. до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень форми "Р" № 70 та № 71 від 16.04.2010 р. Київської регіональної митниці (далі Митниця) звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Люксекспрес-ІІ" (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що за наслідками проведеної камеральної перевірки Митниця необґрунтовано донарахувала суми додаткових податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до Державного бюджету України. Вважаючи висновки відповідача про неправильне визначення коду ввезеного на територію України товару помилковими, Товариство просило задовольнити позов.

Справа неодноразово розглядалась судами різних рівнів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 р., позов задоволено : визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення форми "Р" № 70 та № 71 від 16.04.2010 р.

Не погодившись з судовими рішеннями, Митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у березні та квітні 2008 р. Товариство ввезло на територію України товар - легкові автомобілі, зазначивши при цьому у відповідних графах вантажних митних декларацій код товару 8703241000, що згідно з розділом XVII Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТЗЕД) класифікується як нові легкові автомобілі.

На цій підставі позивачем було сплачено ввізне мито, що дорівнює 25% від митної вартості автомобілів та акцизний збір в розмірі 0,1 євро за 1 см3 об'єму двигуна.

У квітні 2009 р. Митниця отримала від Укрбюро Інтерполу МВС України інформацію, що два із ввезених Товариством автомобіля (Mercedes-Benz GL550, з об'ємом двигуна 5461 см3, та Lexus LX570, з об'ємом двигуна 5461 см3) є такими, що були у використанні.

За наслідками проведеної Митницею камеральної перевірки відповідачем складено акт від 23.11.2009 р., в якому викладено висновок про те, що при митному оформленні вищевказаних автомобілів товариством неправильно зазначено код товару. Оскільки автомобілі Mercedes-Benz та Lexus були у використанні, то правильним їх кодом є 8703249010, тобто легкові автомобілі, що використовувалися не більш як 5 років. Неправильне визначення коду товару призвело до сплати акцизного збору та податку на додану вартість у сумі меншій, ніж було передбачено чинним законодавством.

На цій підставі відповідач направив в адресу Товариства податкові повідомленні № 70 та 71 від 16.04.2010 р.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Митного Кодексу України 2002 р (92-15) . та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Статтею 69 Митного кодексу України обумовлено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Задовольнивши адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем придбано нові автомобілі Mercedes-Benz та Lexus. Крім того, під час проведення митного оформлення товару Митницею було оглянуто автомобілі та перевірена їх митна вартість, проте зауважень щодо правильності визначення коду не висловлено.

Вказані висновки не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Так, з матеріалів справи вбачається, що код товарів у митних деклараціях було визначено самим позивачем, який зазначив, що ввезені автомобілі є новими та надав певні супровідні документи.

Натомість, митний орган, діючи у відповідності до приписів статті 265 Митного Кодексу України та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 9.04.2008 р. (339-2008-п) , після закінчення операцій з митного оформлення та пропуску через митний кордон України автомобілів, здійснив дії щодо перевірки правильності визначеного коду товару та проведених на підставі нього обов'язкових платежів.

З отриманої від Укрбюро Інтерполу МВС України інформації вбачається, що автомобілі Mercedes-Benz та Lexus, перед тим, як їх придбало Товариство, вже були зареєстровані в США, тобто вказані автомобілі не є новими в розумінні положень УКТЗЕД.

Оскільки Товариством ані на час проведення митним органом перевірки, ані під час розгляду справи в суді, не було надано належних документів, що спростовують інформацію викладену в листі Укрбюро Інтерполу МВС України та підтверджують правильність визначення декларантом коду товару 8703241000, судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про те, що у спірних правовідносинах Митниця діяла всупереч чинного законодавства та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку про те, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду повинні бути скасовані, а позов - залишено без задоволення.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 р. скасувати.

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Люксекспрес-ІІ" відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.