Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 року

у справі № 2-а-9035/10/2270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат "Слов'янський"

до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат "Слов'янський" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Цукровий комбінат "Слов'янський") звернулось з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2014 року скасовано постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

05.11.2015 року на адресу Вищого адміністративного суду України від представник ОДПІ надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Хмельницькому окружному адміністративному суді.

Клопотання обґрунтовано тим, що прибуття представника відповідача в судове засідання потребує витрачання значних коштів.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 122-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України (2747-15) ) суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, іншого учасника адміністративного процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь. Питання про участь особи в судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання. ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає.

Отже, заявником не наведено поважних причин, які фактично ускладнюють або роблять неможливою його участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, а також не надано доказів на підтвердження заявленого клопотання.

Колегія суддів приходить до висновку, щодо відмови у задоволенні зазначеного клопотання.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Цукровий комбінат "Слов'янський" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 25.05.2010 року № 157/232/545366.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 7.2.4, 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", щодо завищення податкового кредиту на суму 834 838,00 грн.; підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 вказаного Закону у зв'язку із віднесенням до податкового кредиту сум податку на додану вартість по розрахункам з АТЗТ "Інтер контакт" в сумі 81 122,00 грн., ТОВ "Відродження" в сумі 32 667,00 грн., та ВАТ "Обрій" в сумі 11 327,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2010 року № 0000452301/0, яким ТОВ "Цукровий комбінат "Слов'янський" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі за основним платежем в сумі 1 106 209,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 553 105,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, спірне податкове повідомлення-рішення скасовано в частині податку на додану вартість 391 947,00 грн. та штрафних санкцій 195 973,50 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 року № 0000652301/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 714 262,00 грн. та за штрафними санкціями 357 132,00 грн.

За наслідками оскарження до ДПА України податкового повідомлення-рішення від 14.09.2010 року № 0000652301/2 залишено без змін, з винесенням податкового повідомлення-рішення від 25.11.2010 року № 0000652301/3.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими висновки ОДПІ в частині прийнятого податкового повідомлення-рішення, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем включено до складу податкового кредиту в жовтні 2008 року суму податку на додану вартість в розмірі 81 122,00 грн. за податковою накладною, виданою АТЗТ "Інтер контакт".

Судом апеляційної інстанції правомірно відхилено доводи податкового органу щодо формування позивачем податкового кредиту в жовтні 2008 року на підставі тієї самої податкової накладної, що була включена до податкового кредиту у листопаді 2007 року, оскільки, посилання ОДПІ на електронний реєстр не відповідає вимогам законодавства з огляду на неможливість ідентифікувати спірну податкову накладну на суму 81 122,00 грн.

Щодо доводів контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту звітнього періоду в сумі 32 667,00 грн. за податковими накладними попереднього податкового періоду за господарськими операціями з ТОВ "Відродження", слід зазначити наступне.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цієї статті).

Отже, суд апеляційної інстанції правомірно встановив, що норми Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не містять заборони на формування платником податку податкового кредиту в тому податковому періоді, коли була фактично отримана податкова накладна.

В іншій частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, сторонами рішення апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржувалось.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214- 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.