Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луганської митниці на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" до Луганської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області, про визнання протиправними дій та скасування рішення,

У вересні 2012 року ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області, про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року позов ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" було задоволено частково. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 04.04.2012 року № 702190001/2/00114. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року апеляційну скаргу Луганської митниці Державної митної служби України залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2013 року - залишено без змін.

У касаційній скарзі Луганська митниця, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Луганська митниця задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що між ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" (покупець) та ВАТ "Выксунский металлургический завод" (продавець, РФ) в особі ВАТ "ОМК-Сталь", що діє на підставі Агентського договору від 10.02.2011 року, укладено контракт № 7К1/35-11 на поставку залізничних коліс.

29.12.2011 року між сторонами Договору укладено Додаткову угоду №1, згідно якої продовжено дію Контракту № 7К1/35-11 до 31.12.2012 року.

01.03.2012 року між позивачем та ВАТ "Выксунский металлургический завод" складено Специфікацію № 4 до Контракту 7К1/35-11 від 10.02.2011 року, згідно якої закуповується товар у кількості 2370 штук, ціна товару на рівні 595 доларів США за штуку.

Позивач за вказаною специфікацією № 4 від 01.03.2012 року до Контракту 7К1/35-11 від 10.02.2011 року перерахував на користь продавця вартість товару у 100% розмірі шляхом внесення передоплати на підставі рахунку-проформи № 330 від 03.03.2012 року на суму 1410150,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 1661 від 13.03.2012 року.

Позивач на виконання умов контракту протягом квітня 2012 року ввозив на територію держави товар "колеса залізничні суцільнокатані".

Для здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту до Луганської митниці були подані вантажні митні декларації, у тому числі ВМД № 702190001/2012/001425 від 05.04.2012 року, із якої вбачається, що ціна товару "коліс залізничних суцільнокатаних" визначена на рівні 1,4 доларів США за кг.

Митним органом під час перевірки документів поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей був зроблений висновок про заниження вартості товару з 670 дол. США за 1 шт. до 615 дол. США за 1 шт., внаслідок чого відповідачем у вказаній декларації митної вартості було зроблено відмітку про необхідність надання додаткових документів, а саме: висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (ДП "Укрпромзовнішекспертиза"); інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини; інформацію, щодо факторів які мали вплив на зниження фактурної вартості імпортованих товарів; інших документів, на бажання декларанта, що підтверджують заявлену митну вартість товару; сертифікат про походження товару.

У зв'язку з відмовою позивача надати запитувану інформацію митним органом було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації № 702190001/2/00114 від 04.04.2012 року та прийнято рішення про визнання митної вартості № 702190001/2012/000058/2 від 04.04.2012 року за 6-м (резервним) методом на рівні 1,77 доларів США за кг.

21.06.2012 року позивач на вимогу митного органу надав наступні документи: висновок № 178 "про незалежну оцінку товару - залізничних суцільнокатаних колес, відповідно до Специфікації № 4 від 01.03.2012 року до контракту № 7К1/35-11 від 10.02.2011р. на поставку залізничних колес" відповідно до якого станом на дату оцінки контрактна вартість товару відповідає ринковій (а.с. 28-32, 33); сертифікати про походження товару форми СТ-1 (а.с. 35-38) та лист ВАТ "ОМК-Сталь" від 15.06.2012 року за № АКД-ТД/84-02/19873, в якому зазначено, що виробник ВАТ "Виксунський металургійний завод" не використовує прайс-листи та каталоги у зв'язку з тим, що в умовах нестабільного ринку використання фіксованих цін є недоречним, що підприємство виробник використовує індивідуальний підхід до кожного окремого клієнта при формуванні ціни з урахуванням тривалості взаємовідносин, умов поставки та оплати., що ціна за вказаним договором була погоджена між сторонами і зазначена у Специфікації до контракту, і за контрактом сплачена 100%-а передоплата. В листі також зазначено, що надати калькуляцію собівартості залізничних колес не виявляється можливим, оскільки ця інформація є конфіденційною та не підлягає розголошенню.

Луганська митниця листом № 1-15/6105 від 27.06.2012 року повідомив позивача про залишення без змін рішення про визначення митної вартості від 04.04.2012 року № 702190001/2012/000058/2.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст. 260 Митного кодексу України).

Згідно із пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09 квітня 2008 року (339-2008-п) контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України у тому числі шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, а також порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Згідно із пунктами 11, 14 Порядку та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль в силу положень пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, а відтак законом передбачено порядок проведення консультацій щодо визначення митної вартості товару.

Згідно із статтею 266 Митного кодексу України, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Статтею 266 Митного кодексу України встановлено, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У відповідності до статті 273 Митного кодексу України резервний метод оцінки товарів, що імпортуються, застосовується у випадках, коли митна вартість не може бути визначена за допомогою інших методів митної оцінки товарів.

У зв'язку з виникненням у митного органу сумнівів про митну вартість товару, ним було зроблено напис щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів. При цьому, ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" на виконання зазначеної вимоги надало: лист від 15.06.2012 року № АКД-ТД/84-02/19873; сертифікат про походження товару форми СТ-1, які в своїй сукупності свідчать про обґрунтування зниження вартості товару та правомірності застосування позивачем першого методу вартості, а документи, які подані декларантом для митного оформлення товар сумнівів у достовірності не викликають.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1799 у переліку обов'язкових документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявленої митної вартості зазначений і зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього. Зважаючи на те, що зміна ціни у відповідності до п. 4.2 та 10.5 Контракту на поставку залізничних колес повинна супроводжуватися підписання додаткової угоди, така угода, у разі її наявності, повинна надаватися під час митного оформлення.

Однак, у зв'язку з відсутністю додаткової угоди щодо зміни ціни у додатках до вказаної вище ВМД, у митниці не було правових підстав вважати наявність відповідної зміну, і відповідно - витребовувати у позивача інформацію щодо підстав заниження ціни на товари.

Крім цього, щодо вимоги про надання інформації зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини, то судом апеляційної інстанції вірно звернуто увагу на те, що відповідно до Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затверджених наказом ДМСУ від 19.10.2010 року № 1242 (va242342-10) , така інформація вимагається лише у випадках, коли ціна оцінюваного товару визначається за формулою та/або товар чи сировина, з якого товар виготовлено, реалізуються в порядку біржової торгівлі.

Оскільки матеріали справи не містять інформацію про те, що товар "залізничні колеса суцільнокатані" не виготовляється та не реалізується в порядку біржової торгівлі, ціна на даний товар не визначається за зазначеною вище формулою, суди вірно дійшли висновку щодо неправомірності вказаної вимоги митного органу.

Отже, Луганська митниця протиправно прийняла рішення щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 Митного кодексу, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Луганської митниці - залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" до Луганської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області, про визнання протиправними дій та скасування рішення - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 235- 244 Кодексу адміністративного судочинства України.